Могила Франца Войцеховича Кучери

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Григорія Сковороди, 108, 13-те міське кладовище, 90 м. по головній алеї, ліворуч 40 м.
Роки життя	3 жовтня 1859 — 5 лютого 1911
Рік встановлення пам’ятника	—
Причина смерті	—
Охоронний статус	Нема або не вказано

Історія

Франц Войцехович Кучера народився в Чехії 3 жовтня 1859 року, був австрійським підданим. Він закінчив Празьку консерваторію за класом альта і фагота, на останньому її грав артистично.

У 1888 році Франц Войцехович був запрошений до складу викладачів музичних класів харківського відділення музичного Товариства, згодом перетвореного у музичне училище. Працював і як диригент симфонічного оркестру. Жив на вулиці Конторській, 16.

На 52 році життя він ще був на вигляд зовсім здоровою людиною, ні на що не жалівся. Вів переговори з музикантами, які були запрошені ним до складу севастопольського симфонічного оркестру.

Вранці 5 лютого 1911 року він підвівся і, звичаєм, став обмиватися холодною водою. Взявши до руки рушник, Кучера відчув себе погано та впав на свою постіль, потягнувши при цьому ковдру з дружини, яка лежала на іншому ліжку. Терміново була викликана карета «швидкої допомоги», однак через 5 хвилин лікар констатував смерть.

«Великий трудівник, людина добра і дбайливо чесна, користувався в середовищі товаришів, учнів і оркестрових музикантів щирою повагою і неподільною симпатією, і пам’ять він про себе залишив добру; про нього пошкодують усі, хто його знав, і особливо згадають його добром маленькі музиканти, які втратили дбайливого товариша.» — Е.Ембе.

Після покійного залишилися вдова під двоє дітей за віком від 15 до 18 років, що навчалися в середніх навчальних закладах. Весь достаток покійного, все, що їм було нажито протягом його двадцятилітньої невтомної роботи, — це досить широка бібліотека і страховий поліс в 5000 рублів на користь сім’ї.

Відспівування так несподівано померлого старшого викладача Музичного училища, було облаштовано в костелі з винятковою урочистістю. Костел був повний. На труну було покладено багато вінків. Під час траурної меси, що відбувалася зі співом хору та участі оркестру, товариші покійного музиканта Білоусів і Горський з глибокою проникливістю виконали на віолончелі та скрипці кілька жалобних п’єс, що справили на присутніх велике враження. Сумна процесія попрямувала на католицьке кладовище, де і відбулося поховання. У костелі на цвинтарі був присутній увесь місцевий музичний світ, який завжди цінував і поважав покійного Франца Войцеховича.

На його надгробку напис (останні два рядки відтворені приблизно): «Hier ruhet sanft um Gott mehrere Jahre treuer Mann Franz Kucera geb. d. 3 Oct 1859 gest. d. 5 Feb 1911 Sinkt gleich der Leib Zur Erde nieder Bleibt doch die Hoffnung Wer Sehnsucht wieder.»

У перекладі це: «Тут спочиває в мирі відданий Богу протягом багатьох років вірний чоловік Франц Кучера народився 3 жовтня 1859 помер 5 лютого 1911 Як тіло опускається на землю, так залишається надія, хто знову прагне побачити.»

«Wer Sehnsucht wieder» можна інтерпретувати як фразу про надію або тугу, яка повертається, що відповідає загальному змісту епітафій.

Галерея

Джерела

Фото — Тітаренко Михайло