Могили родичів Леся Курбаса (кладовище закрите для відвідувань)

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Григорія Сковороди, 108, 13-те міське кладовище
Роки життя	25 лютого 1887 — 3 листопада 1937
Рік встановлення пам’ятника	1993 рік, скульптор С. А. Якубович
Причина смерті	Розтріляний, вогнепальне поранення
Охоронний статус	Пам’ятка історії національного значення №200009-Н

Історія

Лесь Курбас (повне ім’я — Олександр-Зенон Степанович Курбас) народився 25 лютого 1887 року в місті Самбір (Самбірський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині — Самбірський район, Львівська область, Україна) у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою Яновичі). Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові добру освіту.

Навчався в Тернопільській гімназії, потім — у Львівському університеті, де брав активну участь у боротьбі за українізацію університету. На знак протесту проти політики полонізації перевівся до Віденського університету, де навчався на філософському факультеті та слухав лекції зі славістики. Закінчив драматичну школу при Віденській консерваторії.

Лесь Курбас — український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру «Березіль» (Харків) Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. В листопаді 1922 в Києві в державному народному театрі відбулася прем’єра вистави Тараса Шевченка «Гайдамаки» (режисер Лесь Курбас). В червні 1924 року Всеукраїнське кіно-фото управління запросило його на один рік режисером до Першої державної одеської кінофабрики.

25 грудня 1933 року Курбас був заарештований і ув’язнений за звинуваченнями в участі у контрреволюційно-терористичній Українській військовій організації і за намір убити другого секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. Після тривалих «допитів» 10 березня Курбас підписав протокол про те, що він є «контрреволюціонером». На початку березня 1934 року його перевезли до в’язниці у Харків.

9 квітня 1934 року суд у Харкові, ґрунтуючись на отриманих під час слідства «зізнаннях», засудив Курбаса до 5 років ув’язнення у ВТТ. Покарання відбував на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу.

Рішенням окремої трійки 9 жовтня 1937 року особлива трійка Управління НКВД Ленінградської області РРФСР засудила одним списком до смерті 1825 осіб, які утримувалися у Соловецькому таборі, у їх числі Курбаса.

Курбас був розстріляний 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох. Вдові Курбаса Валентині Чистяковій на її офіційний запит, надіслали свідоцтво від 16 травня 1961 року, де стверджувалося, що її чоловік помер 15 листопада 1942 року від крововиливу в мозок.

Ухвалою Військового трибуналу Північного військового округу від 31 січня 1957 року справу стосовно Курбаса припинено через відсутність складу злочину. 19 квітня 1957 року президія Харківського обласного суду переглянула справу за обвинуваченням Курбаса і анулювала Постанову Судової трійки при Колегії ГПУ СРСР від 9 квітня 1934 року щодо нього.

На 13-му міському кладовищі Харкова розташовані могили родичів Леся Курбаса: В. Чистякової (дружини), В. Курбас-Яновичевої (матері Леся Курбаса, могилу перенесено з 2-го кладовища). Тут також поховано землю з Соловків, де Л. Курбас загинув. Сам же Лесь Курбас похований в одній з 236 розстрільних ям Сандармоху, Республіка Карелія, Росія. Могила родичів Л. Курбаса на 13-му міському кладовищі 2 рази піддавалася вандалізму. В останнє була відновлена 2012 року до 125-річчя із дня народження режисера.

Галерея

Джерела

Лесь Курбас — Вікіпедія. Фото — Dmitry Glazunov, Mediafond