Могила Погорілка Олександра Костянтиновича (кладовище закрите для відвідувань)

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Григорія Сковороди, 108, 13-те міське кладовище, ділянка меморіального кладовища, кв. 25-б
Роки життя	7 серпня 1848 — 24 грудня 1912
Рік встановлення пам’ятника	ймовірно, 1912 рік
Причина смерті	Стенокардія, серцевий напад
Охоронний статус	Нема або не вказано

Історія

Олександр Костянтинович Погорілко народився 7 серпня 1848 р. в родині обер-офіцера, в м. Санкт-Петербург. Коли Олександр ще був дитиною, його батьки переїхали до Харкова. Тут він навчався в 3-й міській гімназії.

У 1866 р. по закінченні гімназії вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету, який закінчив у 1870 р. У 1873 р. захистив дисертацію на тему «Про співвідношення між показниками заломлення світла й іншими властивостями тіл». Почав читати в університеті лекції з фізичної оптики як приват-доцент. 8 грудня 1877 р. захистив дисертацію на тему «Дослідження деяких окремих випадків руху рідин» і отримав ступінь магістра фізики. У 1878 р. відбув у відрядження до Німеччини, де працював під керівництвом Г. Л. Ф. Гельмгольца і Г. Квінке.

З 1885 р. працював на посаді ад’юнкт-професора в Харківському технологічному інституті, заснував і обладнав кабінет фізики і лабораторію, метеорологічну станцію. Був членом господарського і будівельного комітетів інституту.

У 1897 р. вперше був обраний гласним Харківської міської думи. 15 вересня 1900 р. Харківська міська дума обрала Погорілка О. К. міським головою. На цю посаду він обирався ще тричі — у 1902, 1906 і 1910 рр.

Освоїти керування хазяйством великого міста новий голова мусив у складний період економічної кризи початку ХХ століття. Банкрутували банки, зупинялись промислові підприємства. Але Погорілко мав чітке уявлення про розвиток міста, засоби для нього він убачав у муніципалізації міського господарства і розширенні міської власності, розвитку власної підприємницької діяльності міського самоврядування.

Новий міський голова активно піклувався про благоустрій Харкова. Деякі роботи, фактично, він розпочав ще до свого обрання очільником міста. Так, ще в 90-х роках ХІХ століття він брав активну участь у побудові електростанції, однієї з перших у Російській імперії. Вже у 1901 р. електростанція стала прибутковою. Але Погорілко продовжив розбудовувати і переоснащувати її, вона отримала новітнє устаткування, почала виробляти замість постійного трифазний струм, її потужність виросла, як і кількість її абонентів.

Для вирішення завжди гострої для Харкова проблеми водопостачання О. К. Погорілко домігся викупу міського водопроводу з концесії, вкрай невигідної для міста. Як і в деяких інших випадках, для отримання грошей міська влада вдалась до облігаційної позики. Водопровід став міською власністю, почалась його реконструкція. З 1907 р. почалось і будівництво 1 черги міської каналізації.

У 1882 р. Харківська міська дума уклала договір на побудову конки, також невигідний для міста. Тепер очолювана Погорілком міська дума вирішила влаштувати в Харкові електричний трамвай. У 1904 р. проект було затверджено технічно-будівельним комітетом МВС, і місто почало будівництво у господарський спосіб. У 1906 р. Погорілко відкрив 1-шу лінію трамваю. Вона йшла вулицею Петинською (нині Плеханівська) і дозволяла дістатися на роботу працівникам Харківського паровозобудівного заводу (нині завод імені В. О. Малишева). Конка, як і раніше, працювала в центрі міста. Нові лінії трамваю прокладали до околиць Харкова. Всі шість дореволюційних ліній трамваю були прокладені за часів головування в місті Погорілка О. К.

Одним із давніх задумів О. К. було будівництво капітального критого ринку на Благовіщенському базарі, що дозволило би впорядкувати торгівлю, контролювати санітарні умови та якість продуктів. Будівля ринку за проектом Загоскіна І. І. була обладнана складськими приміщеннями, холодильниками, електричним освітленням. Але побачити завершення цієї праці Погорілко вже не встиг — будівництво було завершено вже після його смерті.

Розвиток освіти Погорілко вважав одним із головних напрямів своєї діяльності. Зокрема, він ставив за мету ввести в Харкові загальну початкову освіту. В Харкові активно будувалися гімназії і початкові училища, відкривались освітні курси для робітників, відкриті вищі жіночі курси. У 1910 р. була скасована плата за навчання в міських начальних училищах, що дозволило отримувати освіту незаможним верствам населення.

За часів головування О. К. Погорілка в Харкові був встановлений пам’ятник М. Гоголю. В розбудові Харкова брали участь провідні архітектори того часу: О. М. Бекетов, Ю. С. Цауне, В. В. Величко, Б. М. Корнєєнко, О. І. Ржепішевський та інші.

О. К. Погорілко працював у Харківському технологічному інституті і Харківському університеті, читав лекції із загальної фізики, механічної теорії теплоти, термодинаміки. Також викладав теорію динамо-електричних машин, теорію електрики, електротехніку. В бібліотеці НТУ «ХПІ» зберігаються наукові праці Погорілка, деякі з його автографом.

У 1898 р. О. К. Погорілко був обраний головою педагогічної ради Харківської жіночої гімназії Д. Д. Оболенської. З 1891 по 1903 рр. був заступником голови Харківського товариства дослідних наук. Погорілко брав участь у роботі кількох з’їздів дослідників природи. Загалом, перебування О. К. на посаді міського голови визначало постійну активну громадську діяльність, і праця Погорілка-науковця також часто мала громадський характер.

У 1912 році Олександр Костянтинович тяжко захворів і 11 жовтня був звільнений з посади міського голови за його власним бажанням. Разом з сім’єю Погорелко на деякий час від’їжджає до Кисловодську. Переїзд з Харкова переніс відносно непогано, хоча відразу ж після приїзду в Кисловодськ у нього почалися астматичні проблеми й серцеві болі.

24 грудня 1912 року Олександр Костянтинович Погорелко, у колі рідних, на руках дружини Олександра Костянтиновича Софії Павлівни, після тривалого серцевого нападу, що викликав набряк кінцівок, помер. Всі дії лікарів, прийняті для сприятливого результату нападу важкої грудної жаби (зараз — стенокардія), лише незначною мірою полегшили страждання хворого, але не могли врятувати його життя.

Його тіло перевезли до Харкова, 28 грудня О. К. Погорілко був похований на Іоано-Усікновенському кладовищі. У 1970-х роках під час знищення кладовища могила Олександра Костянтиновича перенесена разом з надгробком на 13-те міське кладовище.

Галерея

Джерела

Погорілко Олександр Костянтинович — Вікіпедія. Фото — Dmitry Glazunov, WoxBox