Могила Бекетова Олексія Миколайовича (кладовище закрите для відвідувань)

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Григорія Сковороди, 108, 13-те міське кладовище
Роки життя	19 лютого (3 березня) 1862 — 23 листопада 1941
Рік встановлення пам’ятника	1946 рік
Причина смерті	Невідома
Охоронний статус	Пам’ятка історії національного значення №200008-Н

Історія

Олексій Миколайович Бекетов народився 19 лютого (3 березня) 1862 року в Харкові в сім’ї Миколи Миколайовича Бекетова — засновника фізико-хімічної науки, академіка, професора Харківського університету.

У Харкові закінчив Перше реальне училище, де малюнок і живопис викладав учень Карла Брюллова — Дмитро Безперчий, а також приватну художню школу М. Д. Раєвської-Іванової.

Навчався в Петербурзькій академії мистецтв, яку закінчив 1885 року, з 1894 — її академік.

Від 1898 — професор Харківського технологічного інституту (згодом, з 1930 — Харківського будівельного інституту). Серед учнів — архітектори О. Душкін, О. Касьянов, В. Кричевський, О. Тацій.

Був одружений з художницею Ганною Алчевською — дочкою українського промисловця, банкіра, громадського діяча, мецената Олексія Кириловича Алчевського та українського педагога, організатора народної освіти Христини Данилівни Алчевської. Тож проєкти найважливіших будівель, що служили справі народної освіти для Харкова, було виконано О. М. Бекетовим безкоштовно. Це проєкт Громадської бібліотеки (1899—1901, нині ХДНБ ім. В. Г. Короленка) і проєкт будівлі Харківської жіночої недільної школи Х. Д. Алчевської (1896, нині Виставковий зал Харківського художнього музею).

У Харкові збудував понад 40 громадських і житлових споруд: будинки юридичного інституту (1892), корпуси сільськогосподарського інституту (1907—1912), банку (1932) та інші. Серед побудованих ним до 1917 року споруд Харкова такі:

Олександрівське комерційне училище (1889—1901); Суспільна бібліотека (1899—1901); Будівля судових установ (1899—1902) (нині Апеляційний суд Харківський апеляційний суд) за участі архітектора В. В. Хрустальова; Будинок Харківського медичного товариства (1911—1913); Пастерівський інститут (1911—1913) (нині Інститут мікробіології і імунології імені І. І. Мечникова НАМН України) Комерційний інститут (1914—1916) (нині ХНТУСГ ім. П.Василенка) Вищі жіночі курси (1913—1915); Притулок для дворянських сиріт (1913—1915) (нині корпус НЮА ім. Ярослава Мудрого) Церква Різдва Богородиці (Каплуновська, 1896—1912), зруйнована в 1930-ті. Анатомічний театр Харківського жіночого медичного інституту (1910—1911); Земельний банк (1896—1898) будівлі ще трьох банків; приватні маєтки тощо.

За проєктами Бекетова будували також у містах Новочеркаську (будинок палати судових встановлень, 1909 рік), Катеринославі, Ростові-на-Дону, Києві (будинок на вулиці Грушевського, 9, 1934 рік), Сімферополі. Працював і як художник (пейзажі Криму).

У 1905—1907 у співавторстві з скульптором І. Андреолетті створив памятник В. Н. Каразіну, який зараз розташований біля входу до Харківського університету ім. В. Н. Каразіна.

Його онук Федір Семенович Рофе-Бекетов (1932) став доктором фізико-математичних наук, а праонучка Олена Рофе-Бекетова — відомою громадською діячкою та активісткою.

На честь видатного архітектора в Харкові названо станцію метрополітену. Перед будівлями ХНУБА та ХНУМГ (якому за наказом МОН України № 464 від 25.04.2013 р. присвоєно ім’я О. М. Бекетова) встановлено пам’ятники.

Помер відомий архітектор 23 листопада 1941 у період німецької окупації Харкова, а точніше через 1 місяць після її початку 25 жовтня 1941 року. 1946 року на його могилі встановлено надгробний пам’ятник. Після знесення 1-го міського кладовища могилу видатного архітектора перенесли на 13 міське кладовище.