Лютерано-католицьке кладовище

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Григорія Сковороди, 102
Роки	1830-ті роки
Охоронний статус	Нема або не вказано

Історія

На північно-східній околиці міста від початку ХІХ століття селилися лютеранські та католицькі родини; сучасна вулиця Григорія Сковороди спершу називалася Німецькою. У 1830 році в цій місцевості було споруджено кірху (не збереглася); приблизно тоді ж пастор Йоган Розенштраух домігся дозволу на відкриття на віддаленій частині Німецької вулиці лютеранського кладовища. У 1880-ті роки біля входу до кладовища було споруджено цегляну каплицю (тепер — приміщення контори).

За радянського часу лютеранський некрополь було перетворено на 2-ге міське кладовище. Його стара частина, що має площу близько 7 га, була переважно знесена. Втрачено могили відомих харків’ян, зокрема промисловця, барона Едуарда Бергенгейма, купця Арнольда Єгоровича Укше, промисловця, кондитера Григорія Миколайовича Бормана, дворянина Олександра Миколайовича Едельберга, купця та промисловця Карла Августовича Трепке та багатьох інших. Нам поки вдалося віднайти лише дві старовинні могили часів лютеранського кладовища.

Після кровопролитних боїв за Харків у ході Другої світової війни було упродовж 1943—1948 років сформовано військовий меморіал з братських і окремих могил воїнів Червоної армії (Воїнська меморіальна дільниця міського кладовища № 2) площею 900 кв. м. Його розташували північніше від старої частини 2-го кладовища, за узвозом Весніна (тепер Журавлівським узвозом). Тут склалася нова частина 2-го кладовища площею близько 10 га, з цехом для виробництва надгробків. Деякі поховання було перенесено на 2-ге кладовище внаслідок ліквідації розташованого на протилежному боці вулиці Григорія Сковороди 1-го кладовища (тепер його місце займає Молодіжний парк) та деяких інших некрополів.

Відтоді на міському кладовищі № 2 (переважно на його північній частині) здійснювалися поховання Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, очільників області й міста, керівників значних підприємств, старих більшовиків, видатних діячів науки, техніки, культури й мистецтва. Чимало надгробків являють собою виразні твори меморіальної пластики, виконані професійними митцями.

Нині кладовище закрите для поховань, ділянки під могили надаються лише у виняткових випадках.

Після зносу старовинного Холодногірського кладовища, сюди перенесли надгробок Григорія Квітки-Основ’яненка та його дружини 1843 року. Чи перенесений він разом з прахом — невідомо, а зважаючи на відношення до поховань відомих людей у радянські роки — малоймовірно.

Галерея

Джерела

Фото — Тітаренко Михайло, Dobroliubova.ira