Пам’ятник Василеві Каразіну

Пам’ятник Василеві Каразіну

ХарактеристикаОпис
Адресамайдан Свободи, 4
Рік встановлення1905 рік
Скульптор / архітекторскульптор І. І. Андреолетті та архітектор О. М. Бекетов.
Охоронний статусПам’ятка монументального мистецтва національного значення №200011-Н

Історія

Вперше ідея створення пам’ятника Каразину виникла 17 січня 1865 р. на обіді у ректора університету В. Я. Кочетова, проте тоді не отримала організаційної підтримки.

За рік до століття від дня народження Василя Каразіна 1872 року Рада Харківського університету за ініціативою відомого письменника Г. П. Данилевського звернулася до російського уряду по дозвіл розпочати збирання коштів на спорудження пам’ятника Каразіну. Але лише в жовтні 1874 року губернські земські збори асигнували на це 5 тисяч карбованців і ще стільки ж — на заснування стипендії імені Каразіна. Благодійники зібрали ще 2,4 тис. карбованців. А ще за кілька років нарешті царським міністром внутрішніх справ було затверджено «Положення про комітет для спорудження пам’ятника Василю Назаровичу Каразіну», відтак були подолані основні бюрократичні перепони на шляху зведення монумента.

До Комітету на чолі з ректором університету серед інших увійшли також видатний вчений-історик професор Д. І. Багалій та інші представники професури, письменник і художник М. М. Каразін (онук В. Н. Каразіна), поміщик Богодухівського повіту І. І. Каразін (родич В. Н. Каразіна), представники губернської земської управи тощо. Саме Комітет ухвалив рішення про встановлення повно фігурного пам’ятника, на противагу традиційним на той час погруддям на високих п’єдесталах. Модель скульптури пам’ятника в глині була замовлена петербурзькому скульптору І. І. Андреалетті, а проєкт п’єдесталу — академіку архітектури О. М. Бекетову.

У 1903 проєкт пам’ятника було схвалено харківськими земськими зборами й Радою університету. Тоді ж місцем спорудження пам’ятника затвердили круглу площу на початку головної алеї Університетського саду (теперішній Сад імені Тараса Шевченка) — на місці, де зараз височить монумент Т. Г. Шевченку. 28 серпня 1904 року модель скульптури була схвалена комісією Академії мистецтв.

Відкриття пам’ятника планувалось до сторіччя від дня заснування університету — на 16 січня 1905 р. Але російсько-японська війна та події першої російської революції відтермінували відкриття.

Урочисте відкриття пам’ятник Василю Каразіну відбулося 20 червня 1907.

За свою понад столітню історію пам’ятник декілька разів змінював місце розташування. Так, у 1934 році пам’ятник було перенесено до університетського корпусу на Університетській вулиці (поруч з культурним центром «Юність»). А вже 1958 року пам’ятник Василю Каразіну знову було перенесено до міського саду імені Т. Г. Шевченка, де нині стоїть пам’ятник Петру Гулаку-Артемовському.

Нарешті, у 2004 із нагоди урочистостей до двохсотої річниці заснування Харківського університету (того ж таки року відзначалося 350-ліття Харкова) пам’ятник було встановлено біля центрального входу до головного корпусу університету, який (університет) від 1999 року носить ім’я свого засновника — Василя Назаровича Каразіна.

Автори пам’ятника зобразили Василя Каразіна під час його промови перед громадськістю міста 1 вересня 1802 року, в якій він власне обґрунтовував необхідність створення Харківського університету. Постать Василя Назаровича урочиста і піднесена; погляд звернутий до оточення, його ліва рука на невеликому пілоні, підтримуючи аркуш паперу (очевидно, проєкт відкриття університету), а права — висунута наперед у жесті, що має привертати увагу слухачів до його промови.

Статуя зроблена з червоної бронзи у дві натуральних величини, її розміри 3х1,4х1,55 м. Вона відлита у 1904 р. на фабриці «А. Норан» (Санкт-Петербург). З часом поверхня статуї окислилась і має темно-зе­лений колір і світло-зелені патьоки. Вона встановлена на постаменті з сірого фінського граніту висотою 3,7 м, який був виготовлений фірмою Сомавілла (Фінляндія). Розміри постамен­ту в нижній частині — 1,8×1,8 м, у верхній частині — 1,35×1,35 м. Загальна висота пам’ятника 7,2 м.

На п’єдесталі викарбувано декілька написів (усі — старою російською):

  1. на лицьовому боці постаменту — «1805-1905. Василий Назаровичъ Каразинъ, положившій основаніе императоскому Харьковскому университету. 1773-1842»; [укр. - 1805–1905. Василь Назарович Каразін, який поклав заснування імператорському Харківському університету. 1773-1842]
  2. на одній з бічних сторін постамента слова самого Василя Каразіна: «Блаженъ уже стократно, ежели случай поставилъ меня в возможность сдѣлать малѣйшее добро любезной моей Украинѣ, которой пользы столь тѣсно сопряжены съ пользами исполинской Россіи» [укр.- Блаженний вже сто разів, якщо випадок поставив мене в можливість зробити найменше добро люб’язній моїй Україні, якої користі настільки тісно пов’язані з користями велетенської Росії.];
  3. на іншій — інша цитата Каразіна: «Головним предметом заснування університету був у мене добробут моєї милої країни, південного краю Росії»;
  4. на тильному боці — інформативний напис: «Сооружен к столетию университета» [укр. - Споруджений до століття університету], розмішений під барельєфом, на якому зображена садиба Василя Каразіна в Кручику. Вона була зруйнована у роки радянської окупації.

Галерея

Пам’ятник Василеві Каразіну Пам’ятник Василеві Каразіну Пам’ятник Василеві Каразіну Пам’ятник Василеві Каразіну Пам’ятник Василеві Каразіну Пам’ятник Василеві Каразіну Пам’ятник Василеві Каразіну Пам’ятник Василеві Каразіну Пам’ятник Василеві Каразіну Барельєф із зображенням садиби Каразіна у селі Кручик на Харківщині. Садиба повністю зруйнована у радянські роки Барельєф із зображенням садиби Каразіна у селі Кручик на Харківщині. Садиба повністю зруйнована у радянські роки Пам’ятник Василеві Каразіну Відкриття й освячення пам'ятника Василеві Каразіну 20 червня 1907 року. Відкриття й освячення пам’ятника Василеві Каразіну 20 червня 1907 року. Пам'ятник на старому місці в Університетському саду (нині сад Шевченка). 1910-ті Пам’ятник на старому місці в Університетському саду (нині сад Шевченка). 1910-ті Пам'ятник на старому місці в Університетському саду (нині сад Шевченка). Фото - після 1912 року. Пам’ятник на старому місці в Університетському саду (нині сад Шевченка). Фото - після 1912 року. Пам'ятник на старому місці в Університетському саду (нині сад Шевченка). 1910-ті Пам’ятник на старому місці в Університетському саду (нині сад Шевченка). 1910-ті Пам'ятник на старому місці в Університетському саду (нині сад Шевченка). 1910-ті Пам’ятник на старому місці в Університетському саду (нині сад Шевченка). 1910-ті Пам'ятник на старому місці в Університетському саду (нині сад Шевченка) з алеї, що веде до кафе Кристал. Фото зроблене між 1907 та 1909 роками. Пам’ятник на старому місці в Університетському саду (нині сад Шевченка) з алеї, що веде до кафе Кристал. Фото зроблене між 1907 та 1909 роками. Відкриття й освячення пам'ятника Василеві Каразіну 20 червня 1907 року Відкриття й освячення пам’ятника Василеві Каразіну 20 червня 1907 року Вхід у сад. 1910-ті Вхід у сад. 1910-ті Пам'ятник, переміщений на вулицю Університетську. Фото - 1960-ті. Фронтон колишньої університетської церкви (в правій частині кадру) був зруйнований у роки війни Пам’ятник, переміщений на вулицю Університетську. Фото - 1960-ті. Фронтон колишньої університетської церкви (в правій частині кадру) був зруйнований у роки війни Молебен на відкритті пам'ятника Василеві Каразіну у Харкові 20 червня 1907 року. На фоні видно ще не перебудований будинок Оршанських Молебен на відкритті пам’ятника Василеві Каразіну у Харкові 20 червня 1907 року. На фоні видно ще не перебудований будинок Оршанських Відкриття й освячення пам'ятника Василеві Каразіну 20 червня 1907 року Відкриття й освячення пам’ятника Василеві Каразіну 20 червня 1907 року Відкриття й освячення пам'ятника Василеві Каразіну 20 червня 1907 року. На сцені читає промову Дмитро Багалій Відкриття й освячення пам’ятника Василеві Каразіну 20 червня 1907 року. На сцені читає промову Дмитро Багалій Пам’ятник Василеві Каразіну після відкриття 20 червня 1907 Пам’ятник Василеві Каразіну після відкриття 20 червня 1907

Джерела

Пам’ятник Василю Каразіну — Вікіпедія. Фото — Oleksandr Polonin, Роман Сидоренко, True Tea Troop, Тітаренко Михайло, Бахтін, Valentyna Rudenko