Карпівка

Характеристика	Опис
Адреса	Новобаварський район, кінець Великої Гончарівської вулиці
Роки	undefined
Тип	undefined

Історія

Після ліквідації слобідських полків та заснування Слобідсько-Української губернії Харків як жодне інше місто наповнили торговці та купці з різних міст Російської імперії. Не всі залишалися тут надовго, але були такі, хто саме у Харкові зміг стати багатим та знаменитим. Між 1768 та 1782 роками до нашого міста приїхали три брати – сини кременчуцького купця 3-ї гільдії Дорофія Карпова. Тут вони осіли, завели сім’ї й вже 1814 року вважалися старовинним родом міста. Після смерті батька молодший брат, Михайло Карпов, повернувся прийняти справу батька до Кременчука, а Артемій та Федот залишилися у Харкові.

Карпови торгували шерстю у неймовірних на той час кількостях. Її скуповували по всіх ярмарках і всьому півдні імперії, відмивали у Харкові та продавали до Москви.

За невеликий період часу Карпови скупили в Харкові, в тому числі в Успенському приході, значну нерухомість: три будинки в колишній цитаделі з лавочними місцями (понад 30 лавок), та ще п’ять кам’яних лавок у Гостиному дворі, у залізному та скляних рядах 25 лавок з погребами, трактир, будинок у Троїцькому приході, а за Лопанню – особливе місце для торгівлі шерстю.

Але найголовніше їхнє придбання – лісовий гай біля підніжжя Холодної Гори, який на 1742 рік був позначений як обивательські сади, а надалі буде відомий як Карпівський сад. І як би не змінювалося ім’я цього парку сьогодні, його ім’я у народі назавжди залишиться на ім’я його першого власника – Федота Дорофійовича Карпова.

Довгий час це був єдиний у місті куточок природи, який щедро розсипав свої дари городянам. Групи диких дерев, не зворушених садівниками, розкинулися по широких галявинах, глибокі яри, порослі чагарниками, – все це було окрасою дикого саду. Протягом багатьох років він був улюбленим місцем для прогулянок харківців, що дозволялося власниками, оскільки іншого такого місця у місті просто не було. Додамо до цього ще й Карпівську криницю, яка була єдиним джерелом чудової питної води для людей, а надалі – міського водопроводу.

На початку 1860-х років Карповський сад увійшов у межі міста, на той час ним володіли онуки Федота Карпова – Федір і Кузьма Сергійовичі Карпови. Вони й запропонували харківському губернатору О. К. Сіверсу, щоб Харківське міське товариство купило у них сад у вічне володіння з оплатою їм 30 000 рублів. Сад був придбаний як місце для міських гулянь, і як джерело для водопроводу.

Вже 1868 року територію саду перерізала залізниця, розділивши дві частини. Місто здавало сад в оренду під влаштування розваг, але щоразу невдало, а за відсутності власника він перетворився на місце, де збиралися найзапекліші грабіжники, які нападали зі зброєю не тільки на перехожих, а й на потяги. Тут розстрілювали неугодних у 1918–1919 роках і білі, і червоні.

Сад упорядкували лише наприкінці 1920-х років, коли Харків був столицею, проте він уже тоді був позбавлений головного – свого природного дикого образу. Залишки саду і сьогодні існують, а водоносне джерело – Карпівська криниця – хоч і втратило свою колишню силу, досі має популярність.

Навколо ж саду сформувався район — Карпівка. На його схилах збереглися десятки історичних будівель кінця ХІХ та початку ХХ століття. Безліч архітектурних пам’яток виконані у різних стилях: від неокласицизму до модерну. Збереглося багато старих дерев’яних дверей. Відвідати Карпівку треба ще й через краєвиди, які відкриваются з її найвищих точок на центр міста.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Карповский сад» — KharkivToday (2day.kh.ua)\nФото — Іvan Ponomarenko, Sergiy Bobok, Dohcus