Завод Шапара

Характеристика	Опис
Адреса	провулок Сапельника, 8
Роки	undefined
Тип	undefined

Історія

Борис Володимирович Шапар народився у Відні, отримав там початкову освіту. Наприкінці ХІХ століття він приїжджає до Харкова.

Сам Шапар вважається бельгійським підданим, хоча він був міщанином Харкова і не мав інших зв’язків з Бельгією, окрім закупленого обладнання. Інформації про походження роду Шапара, на жаль, не збереглося.

Роком заснування заводу Б. В. Шапара в Харкові слід вважати 1898, саме цього року він будує перші будівлі по провулку Мурмиловському № 8-10 (нині пров. Сапельника).

За перший рік було збудовано два кам’яних будинки, які виходили фасадами на провулок. У 1899 році Шапар демонтував старий дерев’яний флігель і збудував нову кам’яну двоповерхову будівлю, що поглиблювалася у двір.

У 1900 році Борис Шапар став домовласником Харкова, а його будівлі оцінили у 2820 рублів. У 1909 році він вже мав статус харківського купця другої гільдії, хоча проживав у готелі «Марсель».

Завод Шапара складався з кількох цехів: штампувального, гвоздильного, лопаточного та проволочно-ткацького. До початку Першої Світової війни завод виробляв різноманітну продукцію, зокрема штамповані сита, проволоку, лопати, металеві решітки, до 1000 пудів цвяхів на день тощо.

Завод Шапара створював значний шум, що викликало численні скарги від місцевих жителів. У 1913 році Шапар продав домоволодіння та завод особі, на ім’я С.Н. Балабан. Завод Б.В. Шапара перемістив свою контору на вулицю Катеринославську, 18, де Шапар почав проживати.

Наступні документи за 1914-17 роки свідчать, що завод по пров. Мурмиловському №8-10 належав саме Б.В. Шапару. Оскільки вже 1914 р. Б.В. Шапар вказаний під рубрикою «Металеві заводи, підпорядковані нагляду старшого фабричного інспектора Харківської губернії, із зазначенням числа робітників».

Під час Першої Світової війни завод виробляв продукцію для армії, зокрема колючий дріт, цвяхи, лопати, деталі для мінометів і гранат. Виробництво втратило свого власника після 1919 року, подальша доля його невідома, ймовірно, Шапар виїхав з Харкова разом з відступаючими частинами Добровольчої армії у грудні 1919 року. Ще у лютому 1919 році завод «Шапара» оглядала комісія Народного комісаріату праці Тимчасового робітничо-селянського уряду УРСР. Результатом роботи цієї комісії стало закриття градирні, яка виявилася на момент огляду ветхою. Старими були визнані також кузні, які вимагали капітального ремонту.

У 1919 та 1921 роках на заводі сталися пожежі, які знищили частину будівель та обладнання. З 1921 по 1924 роки завод не працював. У 1924 році він був відновлений під керівництвом ВСНХ і почав виробляти продукцію. До 1933 року завод мав 20 пресів та 3 корпуси будівель. Завод ім. Фрунзе став єдиним в СРСР виробником штампувальних металевих сит, обслуговуючи різні галузі промисловості.

Завод сильно постраждав під час Другої світової війни, але відновив роботу вже в серпні 1943 року. Після звільнення Харкова завод став частиною Народного Комісаріату мінометного озброєння і почав виробляти військову продукцію. Завод також брав активну участь у відновленні міста. Після війни завод відновив виробництво своєї довоєнної продукції, включаючи сита і решета для сільського господарства.

Галерея

Джерела

За матеріалами Андрія Парамонова (otkudarodom.ua)\nФото — Андрій Парамонов, Google Street View