Університетський сад | Харківська мапа

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Сумська, 35
Роки	undefined
Тип	undefined

Історія

Сад між Сумською й Клочківською був закладений у 1804—1805 роках Василем Назаровичем Каразіним — засновником Харківського університету. Розбивка саду проводилася в природному дубовому гаю, що існував на околиці міста. На верхній терасі розташований ландшафтний парк, на нижній – ботанічний. З моменту свого заснування сад називався Університетським. У 1808 році в саду була побудована астрономічна обсерваторія. У 1896 році на західному краю парку було відкрито найстаріший в Україні, третій за віком у Російській імперії Харківський зоопарк.

У 30-ті роки XX століття було проведено реконструкцію парку. Її проводив архітектор В. П. Ширшов, професор А. І. Колесников та дендролог К. Д. Кобезський. Було збудовано нові алеї, висаджено дерева та чагарники, з’явився фонтан. Після відкриття пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку 1935 року сад було перейменовано на честь поета.

Під час Другої світової війни парк сильно постраждав. Було знищено близько 60% довоєнних зелених насаджень.

Під час окупації паралельну до Сумської вулиці алею від Ветеринарного інституту (нинішнього Палацу піонерів) до пам’ятника Шевченку німці перетворили на військове поховання для високих військових чинів. (За прусськими військовими традиціями поховання часто влаштовується біля центру міста).

У саду було поховано щонайменше два нациські генерали: у листопаді 1941 — підірваний у штабі по вул. Мироносицькій Іллею Стариновим з Воронежа командир 68-ї піхотної дивізії Георг Браун, надгробок над могилою якого був схожий більше на мавзолей; і в липні 1943 - командир 6-ї танкової дивізії Вальтер фон Хюнерсдорфф, поранений 14 липня під Бєлгородом під час Курської битви й помер після операції в Харкові 19 липня; на його похороні був присутній фельдмаршал фон Манштейн.

Німці збиралися влаштувати тут «пантеон німецької військової слави». Після остаточного захоплення міста радянською владою, в 1943 році, окупаційний цвинтар був знищений.

Протягом 1945—1946 років проводилася реконструкція та відновлення парку архітектором А. С. Маяком та дендрологами І. Б. Мелікенцевим, А. Д. Ганаєвою. У рамках підготовки до 300-річчя міста в 1955 році в західній частині саду було збудовано каскадні сходи архітектором А. С. Маяком та інженером Ф. І. Савусканом. По каскаду стікав фонтан, а з верхнього оглядового майданчика відкривався мальовничий краєвид на долину річки Лопань. У 1963 році в парку в стилі модернізм побудували кіноконцертний зал «Україна», що вміщає 1750 глядачів (архітектори В. С. Васильєв, Ю. А. Плаксієв, В. А. Реусов, інженер Л. Б. Фрідган). У 1967 році на центральній алеї збудували фонтан (архітектор Б. Г. Клейн), а з 1977 року він став світломузичним. Протягом 1970—1990 років у південній частині саду будувався новий будинок Харківського державного українського академічного театру опери та балету імені М. Лисенка у постмодерністському стилі.

У 2018-2019 році з ініціативи мера Геннадія Кернеса було проведено капітальну реконструкцію Саду імені Тараса Шевченка. В ході неї знищено один з символів міста — каскадний фонтан, а також місток, якому було 130 років. Його перенесли у сад Шевченка після Другої світової війни, до цього він з’єднував вхід у харківський пасаж з пішохідною зоною.

2021 року до Харківської міськради подали петицію з пропозицією назвати сад не ім’ям Шевченка, а ім’ям засновника саду — Василя Назаровича Каразіна.

На території саду зберігся понад десяток старих дубів переважно XVIII століття. Найстарішому, що ріс тут ще до заснування міста, вже 507 років (1517 рік).