Саржин Яр

Характеристика	Опис
Адреса	Шевченківський район
Роки	undefined
Тип	undefined

Історія

На початку XX століття власник тютюнової фабрики в Харкові П. Бурас відкриває парк «Парадиз» на своїх землях біля витоків річки Саржанки. Особливістю парку було потужне джерело родникової води, відоме місцевим поміщикам як частина земельної дачі хутора Саржин Яр.

Хутір був зручним місцем, через який проходила пошта до Золочева і далі на Суми, також був вихід до річки Лопані. Першим власником хутора став полковий сотник Харкова Філіп Леонтійович Черняк, який у 1707 році побудував водяний млин і заснував хутір Саржин. Після нього хутором володів його син Іван Черняк, а після смерті Івана — його вдова Пелагея, яка вийшла заміж за полковника Матвія Куликовського.

У 1777 році хутір мав 145 десятин землі, 36 чоловіків та 40 жінок. Млин на річці працював тільки навесні та восени, приносячи річний дохід 10 рублів. У водоймах хутора водилась риба, а земля була родючою, придатною для вирощування жита, пшениці та коноплі.

Наприкінці XVIII століття Куликовські продали хутір Саржин, який купив спадковий дворянин губернський секретар Андрій Іванович Павлов. До 1804 року у хуторі було побудовано господарський дерев’яний дім, а кількість жителів зросла до 100. На середину XIX століття землями хутора володіли кілька землевласників, включаючи Павлових та їхніх родичів.

Реформа 1861 року змінила топографію маєтку Павлових, розділивши його на три частини: Стара Павловка, Нова Павловка та Мігріна, які увійшли до складу Харкова з 1 січня 1924 року. Частина хутора, відома як «Соснова горка», належала родині Мігріних, тут розташовувався великий сад і садиба, яка сьогодні є частиною Харківського обласного палацу дитячої та юнацької творчості.

Галерея

Джерела

За матеріалами Андрія Парамонова\nФото — Тітаренко Михайло