Будинок Дворянського зібрання

Характеристика	Опис
Адреса	Миколаївський майдан
Рік будівництва	1814 — 1820 рр., рек. 1871 р., рек. 1922 — 1924 рр.
Рік знищення	кінець 1942 або початок 1943 рр.
Причина руйнації	Зруйновано під час Другої світової війни, не відновлено
Архітектор	Васильєв Євген Олексійович, реконстр. Лінецький Олександр Васильович
Стиль	класицизм

Історія

У 1814 році харківське дворянство вирішує побудувати будинок в місті для проведення зборів. На будівництво було зібрано 128 987 рублів, проєкт був замовлений в архітектора Євгена Олексійовича Васильєва.

У 1820 році всі роботи з будівництва споруди за проєктом Васильєва Є.О. та Лобачевского В.Н. були закінчені. Вхід у будівлю після зведення було прикрашено гарматами харківської фортеці XVIII століття, що мали б давно відправити на перетоплювання, але дві загубили. Нині вони все ще на Миколаївському майдані (нині Конституції). У цьому ж, 1820 році, місто відвідав цар Олександр I й дворяни влаштували в новій будівлі бал на честь приїзду царя. Раз на три роки в будівлі збиралося кілька сотень харківських дворян і серед них проводилися вибори до Дворянського зібрання.

Після пожежі 1871 року Будинок дворянського зібрання було дещо перебудовано. 13 березня 1893 року в приміщенні Дворянського зібрання в Харкові відбувся виступ відомого композитора П. І. Чайковського. У 1914 році з початком Першої світової війни будинок перетворений на лазарет. У грудні 1917 року в приміщенні відбувся так званий Перший Всеукраїнський з’їзд Рад.

В період Громадянської війни, коли з червня по жовтень 1919 року в Харкові було встановлено «білу владу» Збройних сил Півдня Росії, в будівлі Дворянського зібрання була розміщена штаб-квартира командувача Добровольчої Армією генерал-лейтенанта В. З. Май-Маєвського, призначеного Головнокомандувачем Харківської області (при цьому штаб Добрармії знаходився поруч, в готелі «Гранд-готель «Європа»» на Сергіївській площі). У сквері перед цією будівлею влітку 1919 року делегація російських промисловців на чолі з Рябушинським вручила Май-Маєвському золоту шашку. Події, що відбувалися навколо будівлі Дворянського зібрання в другій половині 1919 року (пошук ад’ютантом командувача Павлом Макаровим (Павлом Кольцовим) будівлі для розміщення штабу в Харкові й перебуванням потім в ньому штабу) були екранізовані й відображені в художньому фільмі «Ад’ютант його високоповажності».

З 1922 по 1934 рік в будівлі Дворянського зібрання розмістився Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК) — найвищий законодавчий орган УРСР (попередник Верховної Ради УРСР). Тут проходили з’їзди й конференції КП(б)У, ЛКСМУ, сесії ВУЦВК. Майдан навколо будівлі на ці роки став головним майданом республіки. У 1922—1924 роках будівлю Дворянського зібрання було реконструйовано і розширено коштом сусідніх корпусів готелів, за проєктом архітектора А. В. Линецького. Вона набула вигляду палацу в стилі класицизму з шестиколонним портиком іонічного ордера і куполом на даху.

У 1935 році, після переведення столиці до Києва і переїзду уряду, будинок був переданий першому в Союзі Палацу піонерів. Напередодні нового, 1936 року перед цією будівлею було запалено першу в УРСР новорічну ялинку для дітей, автором сценарію цього заходу був Петро Львович Слонім.

У Німецько-радянської війни, під час боїв за місто в 1943 році, будівля була сильно пошкоджена, частково зруйнована. Відновлювати її не стали. Зараз на місці будинку розташовуються пішохідна частина площі і Монумент «Україна, що летить».