
Цирк
Характеристика | Опис |
---|---|
Адреса | майдан Ірини Бугримової, 1 |
Рік будівництва | 1974 рік |
Архітектор | С. М. Гельфер та Г. В. Напреєнко, конструктор В. Корнілов |
Стиль | модернізм |
Охоронний статус | Нема або не вказано |
Історія
Історія Харківського цирку починається ще в 18 столітті, коли в містах Слобідщини на вулицях влаштовували циркові вистави. Це була трупа з Москви, яка розважала городян невеликими п’єсами в ярмарковому балагані, а просто неба виступали клоуни, фокусники й дресувальники ведмедів. На початку 19 століття вистави з весни до осені у місті давали три групи бродячих комедіантів. Запеклими противниками циркових вистав були священнослужителі, адже жителі міста замість того, щоб відвідати церковне богослужіння дивилось циркові вистави, які влаштовувались на великих площах по сусідству з храмами. Після втручання духовенства циркові вистави проходили на базарних площах — на Рибній (тепер це вулиця Кооперативна), Михайлівській і Мироносицькій площах.
У середині ХІХ століття у місті з’являються тимчасові споруди для виступів. Згодом — практично стаціонарні дерев’яні будівлі цирків. Перша таке споруда належала прусському підданому Вільгельму Суру. На орендованій землі по вул. Московській в 1862 році з’явився тимчасовий дерев’яний цирк. А через п’ять років дерев’яну споруду обнесли цегляною стіною, вкрили парусиною. Пізніше у Харкові з’явиться цирк Дерсу, цирк братів Л. і Ж.Годфруа, цирк Гріккє, цирк Муссурі.
Цирки, що продовжували діяти на початку ХХ століття, були націоналізовані радянською владою після захоплення міста. У 30-ті роки цирк Гріккє став називатися Харківським державним цирком, було проведено капітальний ремонт самої споруди, яку добудували: арену зробили стаціонарною, верхній ярус сцени відвели під оркестровий майданчик, а нижній пристосували під артистичний вихід. Реконструйовано також колишній цирк Муссурі.
У 1974 році Харківський цирк переїхав в нову будівлю, на манежі якого 9 квітня було дано першу циркову виставу. Нова будівля цирку була побудована за типовим проєктом, розробленим у 1966 році московським інститутом «Діпротеатр» (архітектори С. М. Гельфер та Г. В. Напреєнко, конструктор В. Корнілов). Проєктна місткість — 2047 глядачів. У кінці 1960-х — середині 1970-х років проєкт цирку був реалізований ще в дев’яти великих містах колишнього СРСР, спочатку в Новосибірську, а далі в Уфі, Самарі, Донецьку, Пермі, Луганську, Воронежі, Кривому Розі та Брянську.
З 1975 року в Харківському державному цирку відкрилась Харківська філія Всесоюзної дирекції з підготовки циркових програм, атракціонів і номерів. Директором та художнім керівником філії став Є. М. Зіскінд, який майже двадцять років пропрацював головним режисером Харківського цирку. Це були часи нових оригінальних номерів, які входили в єдину систему «циркового конвеєра» країни, прекрасних костюмів, реквізитів і оформлення, за якими спостерігали як радянські, так і закордонні глядачі. Тут народилися такі великі атракціони, як «Гімалайські ведмеді» заслуженого артиста РРФСР Луїджі Безано, «Леви» заслуженої артистки РРФСР Ольги Борисової, «Африканські леви-велетні» Миколи Сквирського, «атракціон ілюзіону» Анатолія Фурманова, «Незвичайна олімпіада» Віталія Пузакова, «Атлет і лев» Віктора Ярославцева, «Серед хижаків» Вальтера Запашного, «Екзотичні тварини» Степана Ісаакяна і багато інших.
Галерея
Джерела
Харківський державний цирк — Вікіпедія. Фото — Тітаренко Михайло