Будинок Буткова

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Полтавський Шлях, 5
Рік будівництва	1872 рік, рек. 1950–60–ті
Архітектор	Покровський Борис Семенович
Стиль	неокласицизм
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

Нинішня вулиця Полтавський шлях, а у минулому Катеринославська була однією з головних вулиць міста. Тому в другій половині XIX століття тут з’явилося кілька готелів, які прикрашали наше місто: «Ялта» або «росія» з чудовою кухнею, запрошеними з Європи кухарями, пристойними музикантами та гарними просторими номерами.

Але були й цілком пересічні готелі для проживання небагатої публіки, до яких належав готель Харківського купця Василя Михайловича Буткова в будинку за № 5.

У першій половині XIX століття тут розташовувався заїжджий двір харківського міщанина, а з 1825 купця 3–ї гільдії Михайла Антоновича Буткова (1779 року народження). Після указу 1844 року про виведення заїздів за межу міста на цьому місці було вирішено побудувати готель. Проте минуло кілька років, перш ніж середній син Буткова Василь зміг облаштувати колишній заїжджий двір у готель. Величезна триповерхова будівля, що збереглася до наших часів, була зведена лише у 1872 році за проєктом архітектора Бориса Семеновича Покровського. Здавалося, що побудована спеціально будівля дає можливість відкрити сучасний готель, проте коштів потягнути його у Буткова не було, на всьому довелося заощаджувати. Меблі для частини номерів закуповували уживані, посуд для ресторану купували в борг і виплачували майже 5 років, не вистачало й гарного персоналу, на що було дуже багато скарг — загалом Бутков явно переоцінив свої можливості.

Перший поверх будівлі готелю займали торгові приміщення, у різний час тут було 3–4 пристойні магазини з дорогим одягом, взуттям, кондитерською та ковбасами. Також на першому поверсі розташовувався ресторан–кафе з дуже пристойною кухнею, їжа була звичайнісінька і коштувала недорого. Вартість сніданку на момент відкриття становила до 20 копійок, обід із чотирьох страв коштував не більше 1 рубля, а вечеря 30 копійок. У готелі найчастіше зупинялися купці, що приїжджали на ярмарки, тому тут завжди водилися чудові щі, кулеб’яки, розстібки, млинці, найсвіжіші балики та ікра.

Після смерті Василя Буткова кілька років готель утримували його діти, а 1883 року його продали французькому підданому, купцю Івану Павловичу Бонфуа. Після нього готелем володів деякий час Олексій Іванович Темницький, а в 1905 році його купив французький громадянин Лазар Антонович Монне, який орендував до того сусідню будівлю під № 7. Монне прибув до Харкова на початку 1880–х років, і разом з Олексієм Андрій відкрив буфет при вокзалі Курсько–Харківсько-Азовської залізниці.

Монне привів готель у пристойний стан, зробивши його однією з найпривабливіших для приїжджих до Харкова чиновників, комівояжерів. Меблі, білизну, посуд, кухню змінили відразу. Столи ресторану заполонила французька кухня у спробі конкурувати із сусідами. Автомобіль для гостей готелю марки Фіат темно-синього кольору водив син Монне, Олексій. У готелі Монне був свій фотограф, більярдний зал, квітковий кіоск, сучасні ванні кімнати. Будівлю націоналізували 1920 року, доля останнього власника будинку № 5 – невідома.

У другій половині ХХ століття будівлю сильно спотворили, знищивши весь фасад та обліпивши її плиткою.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Прогулки по Харькову. Гостиница купца Буткова по Екатеринославской улице» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Андрій Парамонов