Будинок Якова Ханджі

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Ковальська, 23
Рік будівництва	1879, надб. кінець ХІХ століття
Архітектор	Невідомий
Стиль	еклектика, цегляний
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

Нинішня вулиця Ковальська – одна із найстаріших вулиць міста. Вона отримала свою офіційну назву в 1804 році, при цьому початок її був від набережної річки Харків і водяного млина прапорщика у відставці Федора Яковича Барабашова на річці Харків, далі вулиця впиралася також у річку Харків, в греблю, через яку проходила дорога на Основу та Мерефу. Назву вулиці дали кузні, які розташовувалися біля Барабашівської греблі. У 1814 році було прийнято рішення вирівняти кузні по червоній лінії й більшу частину з них перенести в інші місця через небезпеку пожеж, наприклад, на Сінну площу (нині Рибна), а пізніше — на Кінну. Проте кілька номерів кузень проіснували тут на початок XX століття.

У кварталі між вулицями Рибна, Ковальська та Подільська до 1840-х років існувало озеро – колишня стариця річки Харків. Велике дворове місце тут належало губернському землеміру Густаву фон Буксгевдену, який з 1782 по 1797 був директором Харківського губернського училища (Додаткові класи). На ставку всередині двору Буксгевдена було збудовано першу в Харкові кам’яну лазню купця Петра Андрійовича Бєляєва.

Буксгевден змушений був залишити посаду губернського землеміра та директора губернського училища через сварку з генерал-губернатором Воронезького та Харківського намісництв Андрієм Яковичем Леванідовим. Причиною розбіжностей стало рішення Леванідова мостити вулиці Харкова фашинником, а через відсутність коштів – запровадити новий податок із домовласників, який залежав від розмірів ділянки. Маючи значне дворове місце, Буксгевден відмовився від сплати податку і змушений залишити свої вигідні посади, розпродати дворові місця місцевому купецтву.

Одне з дворових місць дісталося купцю Герасиму Романченку, а від нього купцю Росіхіну. 1878 року дружина купця Олександра Росіхіна продала дворове місце по Ковальській вулиці Харківському купцю 2-ї гільдії Якову Ісаковичу Ханджі. Вже наступного року на просторому дворовому місці він спочатку перебудовує наявний кам’яний будинок, а потім і зводить новий, також двоповерховий на кам’яному півповерсі. Більшість домоволодіння здавали під квартири чиновникам. У будинку купця по Ковальській, 23 на початку 1880-х років проживав інженер, викладач Харківського Технологічного інституту колезький асесор Михайло Іванович Ловцов, який з’їхав звідси вже у власний будинок на вулиці Панасівській.

У наступні роки новий будинок виріс на один поверх, а спадкоємці купця – сини Володимир та Яків, а також їх сестра Надія (за чоловіком Ханженковa) – здали у 1910 році частину дворового місця для влаштування макаронної фабрики міщанину Е. Рому.

На рубежі ХІХ і ХХ століть міщанин, член Харківського Міського Кредитного товариства Степан Мартинович Цесельський продає своє дворове місце у Подольскому провулку й купляє нове на Ковальскій, 7. Там він зводить дуже відомий нині будинок з еркером. 23 березня 1905 року він стає кандидатом до уповноважених Харківського Міського Кредитного товариства. 9 березня 1913 року Степан Мартинович став почесним членом харківського Товариства сільського піклування дитячих притулків. У 1912 році він купує цей будинок на Ковальскій №23 у спадкоємців купця Якова Ісаковича Ханджі.

Новокуплений будинок згорів 11 квітня 1915 року. Тоді був зруйнований дах і перекриття, спалено бавовну купця І. І. Степанова, що була в амбарі, речі Товариства взаємного кредиту торговопромисловців, членом правління якого Степан Мартинович став 17 березня 1915 року. Згодом будинок відновили. Однак, вже у 1920-х його націоналізувала радянська влада.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Прогулки по Харькову. Дом купца Якова Ханджи по Кузнечной улице» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Fakel