Майстерня Ернеста Мельгозе

Майстерня Ернеста Мельгозе

ХарактеристикаОпис
Адресавулиця Юлія Чигирина, 3
Рік будівництваІІ половина ХІХ століття
АрхітекторНевідомий
Стильеклектика
Охоронний статусНема або не вказано
Автентичні дверіНі

Історія

У 1878 році почалися випробування нової конструкції плуга Ернеста Мельгозе. Він був простим, дешевшим та зручнішим. Мельгозе орендував дворове місце з кам’яними спорудами у вдови купця Кароліни Карп. У 1874 році він відкрив тут майстерню й склад.

Збереглася не тільки основна будівля на Дворянській вулиці (нині Чигирина), а й будинки та флігелі у дворі, які дожили до нашого часу майже у первісному вигляді. Лише було знесено дерев’яний сарай і надбудовано одну з будівель на 1 поверх.

У 1878 році в селі Безтурботне дворян Булацелей відбулися випробування плуга Мельгозе. Його плуг зміг зорати тверду, необроблену вже 10 років землю. Після цього у Мельгозе стало набагато більше замовлень, і у 1880 році він купує землю на Кінній вулиці (нині Богдана Хмельницького) для побудови фабрики.

У 1881 році після переїзду конструктора, Кароліна Карп продала це дворове місце Абраму Капону для розташування тут тютюнової фабрики. У 1910 році завод Мельгозе виробляв продукції на 500 000 рублів. Він розширився і вийшов на ринок за межі Харкова. У 1909 році Мельгозе помер, заводом володіли його дружина Луїза Яківна і його син-винахідник Володимир Ернестович Мельгозе.

З початком Першої світової війни Володимира вислали в Уфу. Йому заборонили повертатися навіть попри прохання матері та його важливість на заводі. У часи війни завод виготовляв колеса, бомби, втулки та інші приладдя на потреби царської армії. Після революції його приєднано до заводу Серп і Молот, основною частиною якого був завод Гельферіх-Саде.

Галерея

Майстерня Ернеста Мельгозе Майстерня Ернеста Мельгозе Майстерня Ернеста Мельгозе Майстерня Ернеста Мельгозе Майстерня Ернеста Мельгозе Майстерня Ернеста Мельгозе Майстерня Ернеста Мельгозе Майстерня Ернеста Мельгозе

Джерела

За матеріалами Андрія Парамонова (otkudarodom.ua). Фото — Fakel, Андрій Парамонов