Будинок купця Іллі Сімікіна

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Полтавський Шлях, 21
Рік будівництва	1874 рік
Архітектор	Невідомий
Стиль	класицизм
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7300-Ха
Автентичні двері	Ні

Історія

Будинок на розі Катеринославської (нині Полтавський шлях) та Ярославської побудував у 1874 році купець 1-ї гільдії Ілля Миколайович Семікін. Приміщення він здавав в оренду, а в одній з квартир жив з дружиною Феодосією. А після їхньої смерті будинком володіла їхня донька, вдова підпоручика Надія Іллівна Смирницька, яка продала його у 1889 році дружині спадкового почесного громадянина Людмилі Дмитрівні Дашкевич.

Будинок розташовувався на швидкому торговому місці, де вартість оренди торгових приміщень і квартир завжди була високою. Магазини першого поверху були оформлені з високим смаком і багатством, особливо ювелірний та годинниковий магазин Петра Рудермана з величезною кількістю дзеркал, і здавалися в оренду за довгостроковими контрактами. Винно-бакалійна торгівля Михайлова хоч і поступалася багатством оформлення, але серед інших у Харкові вважалася однією з найкращих. Тут же на першому поверсі були ще магазин Фурмана та шикарна їдальня Московкіна з окремим пивним залом, магазин чоловічого плаття «Бостон», де шили одяг на замовлення із закордонних матеріалів.

Другий та третій поверх займали сім квартир від шести до восьми кімнат кожна. В одній із них жив власник будинку, ще у двох – господарі магазинів Михайлів та Московкін. На початку XX століття одну із квартир займало професійне училище акторського ремесла Меншиць.

Після смерті Людмили Дашкевич у 1891 році домоволодіння перейшло за заповітом до її чоловіка Василя Герасимовича Дашкевича. Дашкевичі походили з єврейського купецтва, родоначальник, московський купець 1-ї гільдії Герасим Ігнатович Дашкевич, мешкав на Глібівському подвір’ї, яке й утримував, був благодійником. Герасим Ігнатович помер у 1870 році та похований на Ваганьківському цвинтарі. Але ще до своєї смерті він заснував у заштатному місті Краснокутську Богодухівського повіту училище, яке носило його ім’я, а пізніше його підтримував син Василь. Двоюрідними братами Василя Герасимовича були Сергій, інженер-технолог Микола та архітектор Михайло Іродіоновичі Дашкевичі, відомі своєю діяльністю у Харкові.

1901 року помирає Василь Герасимович Дашкевич, його поховали в селі Олексіївка Харківського повіту, за його заповітом все майно переходить до його сина Івана. Крім домоволодіння (на той момент оцінювалося в 88 тисяч рублів сріблом) йому дісталася дача в Лозовеньці (18 десятин зі спорудами), 218 тисяч рублів капіталу та 40 тисяч рублів боргового зобов’язання купця Якова Сладкевича. Була ще деяка сума готівкою у квартирі. Щоправда, мали невеликі виплати різним родичам, знайомим, училищу в Краснокутську, а крім цього, давнім служителям сім’ї.

Звичайно, заповіт скласти найлегше, проте фінансовий добробут родини Дашкевич було не настільки високим, щоб можна роздати різним людям та родичам майже 100 тисяч рублів. Виконавши волю батька, Іван Васильович Дашкевич вліз у борги. Домоволодіння по Катеринославській, 21 приносило на рік майже 20 000 рублів, але старі контракти на оренду не змінювалися майже 15 років, витрати на утримання будинку зростали, в результаті чистий дохід будинку ледве перевищував 3000 рублів. Адже мав бути ще капітальний ремонт, який не робили з 1874 року і який прискорив поширення вогню при пожежі, що сталася в будинку Дашкевича 6 березня 1910 року.

Будинок на Катеринославській, 21 знаходився у власності Івана Дашкевича до 1920 року, доки не був націоналізований більшовиками.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Прогулки по Харькову с Андреем Парамоновым. Дом купца Ильи Симикина по Екатеринославской улице» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Fakel, Андрей Кравчук, Vladimir Khalev, Wadco2