Особняк Михайла Куліковського

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Дівоча, 5
Рік будівництва	початок ХІХ століття
Архітектор	Невідомий
Стиль	класицизм
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

Не кожен захоче побачити найголовніший і найкрасивіший у минулому будинок на вулиці Дівочій! Тому що він непоказний і не дуже любий сучасній людині. А тим часом його історія куди привабливіша за більшість будівель у нашому місті.

Першим представником роду Куликовських у Харкові влаштувався Прокопій Васильович – бувши представником волоської еміграції, його було призначено Петром I полковником Харківського полку у 1712 році. І, попри те, що пробув на цій посаді рік з гаком, встиг прибрати до рук значні земельні угіддя, зокрема північні фортеці. Його молодший син, Матвій Прокопович Куликовський, став останнім полковником Харківського козачого полку – з 1757 до 1764 року. Від другого шлюбу в нього народилося двоє дітей: Микола та Михайло.

Михайло Матвійович Куликовський успадкував від батька маєток Рокитне та великі володіння у Харкові, які починалися від Великої Сумської дороги біля Мироносицької церкви та тяглися до річки Харків біля нинішнього Горбатого мосту. Ця дуга в 1810-х роках отримала ім’я Куликівської вулиці, а все, що було на північ, іменувалося Куликовою горою. Михайло служив в армії, близько знав Г. А. Потьомкіна, А. В. Суворова, М. І. Кутузова, М. І. Платова та інших полководців. За ратні нагороди був нагороджений орденами. Вийшовши у відставку, він жив між маєтком у Рокитному та Харковом. Служив з виборів Валковським повітовим ватажком дворянства, а в епоху Наполеонівських воєн обирався начальником ополчення у Слобідсько-Українській губернії.

Кам’яний будинок нинішньою вулицею Дівочою № 5 був збудований ним і неодноразово перебудовувався в наступні роки. Спочатку це була одноповерхова будівля з мезоніном, пізніше – у два поверхи з мезоніном. Навколо будинку були зведені службові будівлі, стайні, в які разом із власником переїжджали його улюблені коні. Величезних розмірів сад з плодовими деревами та регулярний парк були головною окрасою цієї місцевості. Наступні власники безупинно розширювали будинок Куликовського на всі боки, і він швидко втратив свій первозданний вигляд, лише де-не-де вгадується його колишня краса.

Від двох шлюбів у Михайла Куликовського народилися син Олександр та дочки: Варвара, Ганна, Марія, Єлизавета, Софія та Олена. І, хто знає, може, саме ці дівчатка і послужили підставою для найменування вулиці Дівочої. Більшість із них рано померла і була похована біля церкви в Рокитному. Після смерті Михайла Куликовського у 1832 році всі його маєтки перейшли у володіння дочок Софії Хлопової та Олени Перехрестової-Осипової.

Спадкоємиці продали будинок у Харкові, великий маєток розійшовся частинами під міську забудову. Власниками будинку були спочатку місцеві чиновники й дворяни, а вже до 1909 року власником будівлі став купець Абрамов, який, власне, і розширював його, спотворюючи дедалі більше красиву будівлю.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Прогулки по Харькову. Дом Михаила Куликовского по Девичьей улице» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Fakel