
Особняк Миколи Петровича Вугмана
Характеристика | Опис |
---|---|
Адреса | вулиця Кузінська, 25 |
Рік будівництва | Початок ХХ століття |
Архітектор | Невідомий |
Стиль | модерн |
Охоронний статус | Нема або не вказано |
Автентичні двері | Ні |
Історія
Вважається, що силікатну (білу) цеглу для будівництва стали використовували лише після Другої світової війни, вже у роки Радянського союзу. Однак, це не так. І цей особняк тому приклад. Будинок на три вікна з аркою й флігелем зведений на початку ХХ століття, десь й 1910-х. Фасади прикрашені, викладеними з білої цегли деталями: пілястрами, наличниками, карнизом і фронтонами.
І такий будинок у місті не один. Нині можна побачити декілька будинків з силікатної цегли, що вціліли: будинки на вул. Сумській, 82, вул. Потебні, 3, пров. Колодязьному, 18, пров. Дослідному, 3 (зруйн.), Старообрядницька церква на Ярославській. В одному з прибуткових будинків Сумської вулиці знаходилася контора акціонерного товариства «Силікат», яке продавало містянам, архітекторам, підприємцям білу цеглу. Масове ж використання такої цегли, дійсно, розпочалося вже пізніше.
Цей будинок на початку ХХ століття збудував для себе міщанин, унтерофіцер Микола Петрович Вугман. Він разом з дружиною Е. Вугман мав на цій вулиці наприкінці ХІХ століття питний заклад (наливайку). Відкритим залишається питання: чому для нього привезли дорогу силікатну цеглу так далеко від заводу ще й на гору. В цей час у місті жив якийсь «інженер Вукман», можливо, це і є він чи його родич, який мав/працював чи ще якось пов’язаний з виробництвом такої цегли.
Галерея
Джерела
Фото — Андрей Кравчук