Будинок дворянки Лідії Голоперової

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Жон Мироносиць, 4
Рік будівництва	1888 рік
Архітектор	Невідомо
Стиль	неокласицизм
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

Одна з найпривабливіших вулиць нашого міста сьогодні називається Жінок-Мироносицями, але за час свого існування вона змінила кілька найменувань. Спочатку вона була Куликівською, потім одна її частина стала Мироносицькою площею, а друга – Старокладбищенським провулком.

З 1875 року він став називатися Касперовським (на прізвище домовласника надвірного радника Івана Касперова), а наприкінці XIX століття був перейменований на Мироносицький провулок. Касперови – перші домовласники в цьому провулку, пізніше на місці їхнього будинку Алчевські звели кам’яний будинок Жіночої недільної школи.

На початку XX століття в Мироносицькому провулку розташовувалися дуже привабливі особняки - Алчевських, Ігнатищових, архітектора Бекетова, Гебенштрейтів, Солнцевих, Голоперових. Те, що вціліло до наших днів, безумовно, і прикраса міста та його історія. Однак доля була прихильна не до всіх з цих особняків, і будинок дворян Голоперових, в якому в післявоєнний час розміщувалася стоматологічна поліклініка, втратив свій лиск, над ним нависла загроза знищення.

Голоперови походять зі спадкових дворян Богодухівського повіту. Родоначальник, губернський секретар Павло Васильович Голоперов, володів маєтком Братениця, служив на виборах у земській управі, у дворянських зборах та у Харківській конторі державного банку. Його дружиною була Олександра Християнівна Гебенштрейт. У сім’ї народилися діти Лідія, Павло Софія та Дмитро.

Велике дворове місце № 4 в Касперовському провулку Голоперови придбали в 1876 році, коли він увійшов до міста. У наступні роки воно було подаровано дочці Лідії, яка вийшла заміж за спадкового дворянина Владислава Володимировича Кочетова, а батьки збудували в 1888 кам’яний одноповерховий будинок на ділянці її матері, оскільки їй у спадок відійшла частина дворового місця Гебенштрейтів. Цей будинок і досі зберігся, але спотворений до невпізнання. Тут родина Павла Васильовича Голоперова проживала у зимовий час та під час приїзду до Харкова.

У тому ж 1888 році Лідія Павлівна Голоперова подала через свою матір проєкт будівництва кам’яного двоповерхового будинку з мезоніном та кованою верандою, що виходить у двір. Будинок, на відміну від батьківського, був більш показним: фасад з колонним портиком і численними архітектурними деталями, всі 18 кімнат багато прикрашені ліпниною (особливо зал), голландські печі обкладені дорогою плиткою, як і сходи на другий поверх, скрізь паркетні підлоги. Будинок будувався з розрахунку використання однією сім’єю, кухня в ньому була одна та розташовувалася на другому поверсі. На дворовому місці також було збудовано кам’яний каретний сарай.

Вийшовши заміж за Кочетова, Лідія лише кілька років проживала з ним у будинку по Касперівському провулку, здебільшого – у родовому маєтку чоловіка у с. Мала Данилівка Харківського повіту. Батьківський будинок Лідія Кочетова намагалася здавати в оренду, але його обсяги були настільки великі, що не кожна навіть дуже багата сім’я могла дозволити собі його орендувати. У 1906 році будівлю перебудували, щоб пристосувати його під акушерські курси.

Сьогодні деякі дослідники вважають, що ця будівля була збудована за проєктом архітектора Олексія Бекетова, проте на документах його підпису немає.

У 1920-х роках будівля була націоналізована радянською владою. Вже багато років будівля закинута, її навіть планували знести. В список пам’яток архітектури чи історії споруда не входить. У 2022 році вона постраждала від російських обстрілів.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Прогулки по Харькову: дом дворянки Лидии Голоперовой в Касперовском переулке» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Андрей Парамонов, Тітаренко Михайло