Прибутковий будинок Тимченка

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Георгія Тарасенка, 126
Рік будівництва	1913 рік
Архітектор	Бабкін Михайло Петрович
Стиль	цегляний
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7285-Ха
Автентичні двері	Ні

Історія

Службовці губернських установ уподобали район Захарківської слободи у другій половині ХІХ ст., потіснивши купців і міщан, які ведуть торгівлю у власних лавках, і навіть власників борделів.

Одним із перших тут оселився колезький асесор Яків Петін, який переїхав до Харкова з Курської губернії у 1815 році. Пройшов деякий час, і Захарківська слобода увійшла до межі міста, а вулиця, де жив чиновник, отримала ім’я Петинської. Ділянками для будівництва власного будинку у цьому районі стали цікавитись чиновники середнього рівня, які селилися по сусідству з місцевими торговцями. Іншими власниками будівель тут були власники борделів.

З 1841 року на вул. Петинській розміщувалося 14 подібних закладів. Щоправда, через численні скарги у 1874 році вийшло розпорядження прибрати борделі, і їх перенесли… на сусідні вулиці. Проте пристойні сім’ї заспокоїлися. Ось з цього моменту вулиця особливо стала популярною у чиновників. Лише у 1880-ті роки тут звели понад 50 кам’яних будівель.

До речі, найкращим будинком Петинської вулиці вважається садиба за №5. Перший власник дворового місця поки невідомий, а ось другим був харківський купець Олексій Олексійович Гельфанд. Йому на цій вулиці також належала і ділянка № 1. Гельфанд вів жваву торгівлю, тому на цих дворових місцях розташовувалися лавки, комори, одноповерховий кам’яний будинок з підвалом та мансардою, а також три одноповерхові кам’яні флігелі.

1882 року дільницю № 5 купив чиновник управління акцизними зборами Харківської губернії надвірний радник Микола Павлович Тимченко. У 1885 році він почав будувати новий триповерховий кам’яний будинок за проєктом інженера Михайла Петровича Бабкіна, який походив із міщан Харкова. Звичайно, будівля була прибутковою, і більшість кімнат, а також флігелі, здавались в оренду, що приносило дохід від 6000 до 8500 руб. на рік. Для чиновника, який вийшов у відставку, це була гарна прибавка до пенсії. У колишньому будинку купця розташовувалися магазин роздрібної торгівлі, м’ясна крамниця та дві квартири. Сам же власник жив на другому поверсі у квартирі із шести кімнат.

Будівля виконана у цікавому цегляному стилі, фасад прикрашено пілястрами, маленькими деталями, щипцями й шпилями. У дворі зберігся флігель, виконаний у неокласичному стилі.

Після смерті Тимченка будинок у спадкоємців 13 квітня 1900 року придбав міщанин Олексій Федорович Тихонов, походження із державних селян Зміївського повіту. Новий власник займався скуповуванням та продажем зерна, що приносило гарні вигоди. У своєму будинку Тихонов не жив, а здавав його цілком у найм, збільшивши прибуток до 10 000 крб. У його плани входило навіть розширити будинок та флігелі. 1913-го інженер-технолог Гриньов розробив проєкт надбудови основного будинку, проте будівельна комісія відмовила Тихонову у розширенні.

Буваючи у Харкові наїздами, Тихонов поклався на контроль над квартирантами на двірника. У 1914 р. у будинку першому поверсі проживав лікар Дмитро Васильович Зюбан, а другий і третій поверхи займав другий редактор газети «Південний край» Олександр Валерійович Анісімов. У другому будинку, крім магазину та м’ясної лавки, були квартири Осиповича, Смирнова, а мансарду займав Григорій Якович Ровинський. У трьох флігелях квартирували Попов, Мазур, Щербаков, Енненков, Яків Васильович Шагурін, Михайло Васильович Шнея та двірник.

На початку 1916 Тихонов розуміє, що йому складно контролювати домоволодіння, оскільки частіше він знаходиться в Змієві, а не в Харкові. Коли квартиру звільняє найвигідніший його мешканець – Анісімов, Олексій Федорович 30 червня вирішує продати будинок статському раднику Григорію Олександровичу Кузнєцову. Своєю чергою, той 20 серпня перепродає домоволодіння губернському секретареві Матвію Михайловичу Калгушкіну.

Останнім приватним власником будинку став купець із міста Щигри Курської губернії Микола Васильович Куркін. 5 вересня 1917 року купив будинок за 255 000 рублів. У радянські часи домоволодіння націоналізували, а житловий кооператив, що розміщувався тут, вміщував у 22 квартирах 58 мешканців.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме чиновника Тимченко на Петинской улице» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Fakel, Denis Vitchenko