Будинок майора Івана Данейковича

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Сумська, 22
Рік будівництва	1830-ті, зруйн. балкон. 1950-ті
Архітектор	Васильєв Євген Олексійович
Стиль	класицизм
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

Є на Сумській вулиці будинок, який істотно відрізняється від інших будівель. Річ у тому, що він був першим, збудованим у камені й по суті залишився єдиним по цій вулиці у стилі класицизму. І сьогодні будинок під № 22 виділяється зі стародавньої забудови, що вціліла, хоча перекручена перебудовами, безглуздими гранітними плитами цокольного поверху і знищеним балконом.

Збудував його герой Французько-російської війни 1812 року майор у відставці Іван Савелійович Данейкович, нагороджений орденами та Золотою зброєю з написом «За хоробрість». Він прибув до Харкова слідом за своєю коханою – Олександрою Кузьмівною Кузіною, яка була старшою дочкою утримувача Харківського питного відкупу спадкового почесного громадянина та комерційного радника Кузьми Микитовича Кузіна. Їхнє весілля відбулося 1828 року в готелі купця Мотузкова на Миколаївській площі.

Приблизно у цей час професор архітектури Імператорського Харківського університету Євген Олексійович Васильєв спроєктував для молодих кам’яний двоповерховий на півповерху будинок. На купленій для цієї мети ділянці були також дворові будівлі з флігелем, кухнею, стайнею та каретним сараєм, невеликим вишневим садом.

Обставини вимагали присутності Данейковича у Пермі, де він купив дерев’яний будинок на кам’яному фундаменті та родина переїхала до тієї міської садиби, збудованої наприкінці XVIII ст. колезьким асесором Михайлом Гамалеєм.

Життя у цій садибі склалося не дуже добре: тут народилася 31 травня 1832 року їхня донька Ганна, яка прожила трохи більше року та померла 7 липня 1833 року. А 1844 року помер і сам майор Данейкович. Його дружина повернулася до Харкова, продала будинок по вулиці Сумській статському раднику барону Михайлу Карловичу фон Розену, сама жила у батьків і 31 серпня 1847 року померла, її поховали у родовому склепі Кузіних на Холодногірському цвинтарі.

Новий власник будинку на Сумській походив із балтійсько-німецького дворянського роду. Родоначальники брати де Розен згадуються в такі роки: Отто (1282), Вольдемар (1288) і Гельмольд (1302) як васали Ризького архієпископа в Лівонії та короля Данського в Естляндії. Розени були найбільшими землевласниками Ризького архієпископства у XV – XVI ст.

Лінія, до якої відносився Михайло Карлович фон Розен і його троюрідний брат декабрист Андрій Євгенович Розен, іменувалася Розенгоф-Ментак дому Клейн-Рооп і була надана в баронство Священної Римської імперії 31 березня 1693 року. Батько Михайла, полковник російської служби Карл Густав барон фон Розен (1765 – 1834) був одружений двічі, на графині Барбарі Прциської та Ренаті фон Толь із дому Ундель в Естляндії.

Барон Михайло Карлович, а точніше Міхаель Мартін Сімон барон фон Розен, народився в 1798 році, служив з 14 жовтня 1811 року в Ямбурзькому драгунському полку, потім у дворянському кавалерійському полку. З осені 1813 року у складі Кавалергардського полку виступив у закордонний похід. За бій у Дрездена був нагороджений орденом «Св. Анни» IV ступеня, за бій у Фершампенаузе орденом «Св. Володимира» IV ступеня з бантом, а також медаллю «За взяття Парижа».

Розжалований 1817 року в рядові за зухвалість проти начальника, він знову розпочав кар’єру на Кавказі. У відставку вийшов за поранення 1828 року в чині підполковника Лейбгвардії Гродненського гусарського полку.

Поранення в голову, отримане ще в 1819, вдалося залікувати у Венеції, де барон фон Розен перебував кілька років. За першою дружиною Марією Миколаївною Куликовською він отримав маєток Миколаївка Валківського повіту, куди переїхав з Венеції у 1833 році, а дворянство повіту обрало його у 1834 році ватажком і в цьому званні перебував три терміни, до 1843 року. З 25 квітня 1841 року в чині колезького радника Михайла Карловича було призначено Головою Харківської казенної палати. З цього року він був обраний членом Ради Харківського інституту шляхетних дівчат. У Казенній палаті барон фон Розен прослужив до 1863 року, вийшовши у відставку в чині дійсного статського радника.

Другою дружиною барона фон Розена в 1838 стала фрейліна і дочка камергера княжна Наталія Олександрівна Щербатова, що подарувала в 1846 на прикрасу ризи Озерянської ікони Божої Матері алмаз. Від цього шлюбу у Харкові народилося двоє синів, Михайло та Олександр, і дочка Олександра. Крім них, за Михайла Карловича жив хлопчик чеченець, привезений з Кавказу та усиновлений ним у 1826 році, майбутній поет Айбулат-Костянтин Михайлович Розен.

Садиба на Сумській, 22 у роки, коли там мешкає родина фон Розенів, розквітла. Тут часто бували вечори та бали, його відвідували Лев Сергійович Пушкін, Руфін Іванович Дорохов, Микола Андрійович Маркевич, не кажучи вже про місцевих дворян та чиновників.

Третьою дружиною барона фон Розена стала дочка поміщика Старобільського повіту Аграфена Іванівна Шидловська. Після смерті Михайла Карловича у 1873 році вона володіла їхнім будинком на Сумській до 1887 року, продавши його дружині дійсного статського радника Клеопатрі Іванівні Струве.

У 1912 році домоволодіння у неї купив Київський купець 1-ї гільдії Давид-Додка Мовшевич Гуревич. Тут він жив зі своєю родиною, дружиною Славою Адольфівною та дітьми Шаулем-Лейзнером, Володимиром та Фанні, доки будинок не націоналізували більшовики.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Прогулки с Андреем Парамоновым. Дом майора Ивана Данейковича по Сумской улице» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Тітаренко Михайло