Приватна гімназія Катерини Драшковської

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Сумська, 14
Рік будівництва	1884 рік
Архітектор	Покровський Борис Семенович
Стиль	еклектика
Охоронний статус	Виключено згідно рішення ХОДА № 265 від 05.05.2008
Автентичні двері	Ні

Історія

Жіноча освіта у Харкові в імперські часи відома ще з кінця XVIII століття, відкриття Імператорського Харківського університету, а за ним інституту шляхетних дівчат підштовхнуло до появи у нашому місті приватних жіночих пансіонів. А коли у 1870 році жіноче училище було перетворене у Маріїнську жіночу гімназію, у Харкові стали відриватися і приватні жіночі гімназії. Однією з кращих вважалася гімназія Катерини Миколаївни Драшковської.

Драшковська була спадковою дворянкою, народилася у 1837 році, закінчила у 1852 році Полтавський інститут шляхетних дівчат і в цьому ж інституті служила вчителькою музики, а потім кілька років класною дамою і вчителькою у приватних будинках і навчальних закладах Херсонської губернії.

У 1871 році Драшковська прибула до Харкова, оселившись у будинку своєї сестри Євгенії, яка була дружиною Івана Івановича Богомолова. Сім’я Богомолова проживала на Основі, де вони володіли паровим лаковим заводом. Спочатку Катерина Драшковська служила у Харківському інституті шляхетних дівчат, а у 1873 році відкрила у будинку сестри на Основі жіночий пансіон, який у 1875 році був перетворений у приватну жіночу гімназію.

Практично відразу на Катерину Драшковську звернули увагу, будівля школи на Основі швидко стала тісною і незручною для багатої публіки, з якої в основному походили гімназистки. Заклад переїхав у 1877 році на Сумську вулицю, 1 у будинок Карла Счасни, але і там незабаром перестало вистачати місця, оскільки гімназія Драшковської стала найпопулярнішим місцевим навчальним закладом для дівчаток.

На початку 1880-х років Катерина Миколаївна знайомиться з міщанином Юхимом Даниловичем Школяренком і його дружиною Оленою Юхимівною. У цей час у гімназії Драшковської навчалася їх вихованка Афанасія Семенівна Школяренко (своїх дітей у подружжя не було). Бачачи тісноту приміщення гімназії, Школяренко купив дворове місце на Сумській, 14 у дружини колезького асесора Ольги Василівни Бєляєвої, припускаючи побудувати для навчального закладу спеціальне приміщення. На той момент на ділянці стояв старий кам’яний одноповерховий будинок в глибині двору і дерев’яний сарай.

Юхим Школяренко (1842 р. н.) походив із села Вирівка Конотопського повіту Чернігівської губернії (нині Сумська область). У Харкові він записався у міщани, займався торгівлею, деякий час був у купецькому стані й нарешті отримав звання спадкового почесного громадянина. З 1893 року Школяренко обирався гласним у Харківську міську думу, займався питаннями благоустрою міста, входив до комісії, яка займалася у 1894-1896 роках розробкою плану Харкова. Як парафіянин Мироносицької церкви, у 1889 році був обраний головою церковнопарафіяльного піклування, вклав свої кошти у розбудову храму і на вічне поминання своїх родичів вніс на користь причта 2300 рублів. Відомий Школяренко і своєю діяльністю у Харківському благодійному товаристві. У себе на батьківщині він побудував у 1890 роках кам’яний храм Покрова Пресвятої Богородиці, який зберігся у селі Вирівка до наших днів. Крім цього, побудував будинок церковноприходської школи з гуртожитком і лікарню, витративши на ці цілі понад 120 тисяч рублів.

Купивши у Харкові дворове місце Бєляєвої, Юхим Школяренко у 1884 році будує за проєктом архітектора Бориса Семеновича Покровського кам’яний двоповерховий будинок з фасадом на Сумську вулицю. Відразу ж після закінчення будівництва гімназія Катерини Драшковської розмістилася у новозбудованому будинку. Цокольний поверх зайняли торгові приміщення, а також печі опалення. Класи гімназії займали два верхніх поверхи, там же була їдальня і спальні кімнати пансіонерок. Старий кам’яний будинок був надбудований на один поверх, і в ньому розмістилися квартири самої начальниці гімназії та деяких викладачів. Юхим Данилович Школяренко був обраний членом опікунської ради закладу.

У 1880-х роках у гімназії Драшковсько був підготовчий клас, сім основних класів і один додатковий. Урочисте річне свято гімназії відзначали 29 жовтня, цього дня її відвідували місцевий архієпископ, міський голова, піклувальник Харківського навчального округу, губернатор або віцегубернатор, директори гімназій, що говорить про високий статус цього навчального закладу. У 1888-1889 навчальному році тут навчалося 136 учениць, з них 36 пансіонерок, 85 учениць походили з дітей дворян або чиновників. Гімназія утримувалася за кошти, зібрані за навчання та утримання пансіонерок, за 1888-1889 роки ця сума склала 31840 рублів, з яких 15150 рублів йшли на платню викладачів, а 5710 рублів на оренду будівлі. Характерно, що, попри те, що заклад був приватним, тут щорічно навчалися кілька учениць безплатно, а значна кількість за зменшеною платою.

Щорічна плата за навчання становила від 50 до 200 рублів у рік залежно від класу. Так, підготовчий і перші три класи коштували батькам по 100 рублів, а з п’ятого по восьмий клас по 200 рублів. Плата за повну пансіонерку з уроками музики була 500 рублів у рік. У цю ж вартість входили заняття рукоділлям, малюванням, танцями, гімнастикою, хоровим співом. Уроки музики були за бажанням учениць і батьків. Заняття мовами проходили із залученням дівчат-іноземок, виписаних для цього з-за кордону.

Непосильний труд та активна діяльність Драшковської призвели до того, що вона надломила своє здоров’я. Професор Грубе зробив їй операцію на початку 1898 року, але вона не допомогла і 22 травня того ж року о 6 годині ранку Катерина Миколаївна померла від саркоми. Її відспівували 23 травня у Мироносицькій церкві, де вона була парафіянкою, а поховали 25 травня на Іоанно-Усікновенському кладовищі. На посаді начальниці гімназії її замінила сестра Євгенія Миколаївна Ладіна, гімназія продовжила носити ім’я Катерини Драшковської.

До початку XX століття в гімназії вже налічувалося до 200 учениць, їй знову стало тісно і Юхим Данилович Школяренко вирішив побудувати чотириповерхову прибудову до основної будівлі, заповнивши проміжок між гімназією та харківською конторою державного банку. У березні 1903 він подав прохання і проєкт прибудови авторства архітектора Болеслава Михаловського. Перший проєкт прибудови не був затверджений - будівельне відділення не влаштували сходи, які не могли забезпечити безпеку під час пожежі, і проєкт довелося переробити. Прибудова була готова до кінця літа 1903 року, оглянута і прийнята чиновниками губернського правління без зауважень.

Приватна гімназія Катерини Драшковської була закрита більшовиками у 1919 році, будинок Школяренка націоналізований, на той час його власник помер. Будівлю зайняли різного роду установи, діяв шахово-шашковий клуб, музей альпінізму, годинникова майстерня, кафе. Після звільнення від нацистів тут відкрили Будинок фізичної культури, а частину будівлі займали комунальні квартири.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Прогулянки по Харкову з Андрієм Парамоновим. Гімназія Катерини Драшковської на Сумській вулиці» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Fakel, Андрей Кравчук, V.Petrovich