Будинок Володимира Хлопова

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Полтавський Шлях, 43
Рік будівництва	І половина ХІХ століття
Архітектор	Невідомий
Стиль	неокласицизм
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

Сучасна вулиця Полтавський Шлях, а колись Катеринославська, виникла наприкінці XVII століття як дорога з харківської фортеці до Катеринослава (нині Дніпро) та Полтави — звідси й назви. На вулицю в сучасному розумінні цього слова Полтавський Шлях перетворився лише в другій половині XVIII століття, коли було прийнято план забудови міста. У 1804 році, коли всі харківські вулиці дістали сталі назви, Полтавський Шлях, забудований тоді дерев’яними будинками до Холодної гори, було названо «Єкатеринославська вулиця» (назва вживалася до 1919 року).

Наприкінці XIX століття Катеринославська вулиця стала однією з найважливіших артерій міста, на ній було розміщено будинки губернатора та заможних міщан, насаджено сквер, збудовано перший у Харкові оперний театр (будівля не збереглася) та в 1905 році відкрито перший у Російській імперії кінотеатр «Боммер» (зберігся). У 1882 році вулицею було прокладено першій у Харкові маршрут кінного трамвая («конки»). У середині XIX століття межа кам’яної забудови продовжилася у бік вокзалу.

У 1842 році на розі вулиці Катеринославської та Жандармської площі знаходилося дворове місце зі старими дерев’яними спорудами державного селянина Олексія Довгополома. 31 грудня того ж року він продав його штабсротмістру у відставці Володимиру Дмитровичу Хлопову, який вступив на службу засідателем Харківської палати карного суду.

Весною 1843 року Хлопов починає будувати новий кам’яний двоповерховий будинок, кам’яну комору, лавочку, кам’яні ворота. На верхньому поверсі будинку розплановано сім кімнат, на нижньому — п’ять і коридор. Будівля опалювалася за допомогою восьми голландських печей, обкладених білим кахлем, у напівпідвальному поверсі облаштовано кухню з окремим виходом у сіни та льох. З боку Жандармської площі у підвалі розташовувався винний льох, де проходила торгівля виноградними винами купця Тельнова. У 1853 році розпочали будівництво нових кам’яних служб по Жандармському провулку, яке закінчили вже інші власники.

Володимир Хлопов невдовзі перейшов до цивільного чину титулярного радника, нагороджений орденом «Св. Анни» ІІІ ступеня. Будівництво будинку велося за гроші, взяті в борг, саме тому сім’я Хлопова жила у флігелі, а будинок, винний льох і крамниця здавалися найм за 830 руб. сріблом на рік від різних наймачів. Ще в 1846 році, позичавши скло в магазині генерала Мальцева, Володимир Хлопов не зміг вчасно розплатитися по рахунку в 337 руб. 80 коп. асигнаціями, і ці гроші було віднято у нього з платні. А 1856 року все домоволодіння було описано та продано за борги поручику артилерії Миколи Іллічу Стакасимову.

1861 року домоволодіння купив відомий харківський купець 2-ї гільдії, поручик у відставці Василь Сергійович Досєкін, який на той час уже кілька років займався виробництвом цегли, торгівлею та фотографією. Його заклад розташовувався на початку Катеринославської вулиці, в будинку № 3, а його фотографії панорам Харкова зараз знає кожен містянин.

Після покупки будинку по Катеринославській, 41 Досєкін перевів фотографічний заклад у свій власний будинок. Вхід до нього здійснювався через ґанок на вулицю, що було зручно для відвідувачів, але не дуже зручно для мешканців, яких незабаром виселили остаточно, навіть винний льох Досєкін закрив. Пізніше свою фотостудію він перевів у будинок №6 по цій же вулиці, а 1881 року взагалі продав будинок дружині штабскапітана Ганні Тимофіївні Меньшиковій.

Чоловік Анни Тимофіївни, Павло Володимирович Меньшиков, служив та проживав після виходу у відставку в Чугуєві. Обирався мировим суддею по 2-му Зміївському округу, а наприкінці 1890-х став спадковим дворянином Харківської губернії, статським радником, служив у Харківському з’їзді мирових суддів, володів власним будинком на Великій Гончарівській вулиці.

Останнім власником по Катеринославській, 41 був син Павла Меньшикова — Михайло, якому дім дістався за заповітом матері. Будинок націоналізувала радянська влада у 1920-х. З початку ХХ століття в будинку працює аптека, яка пережила націоналізацію, війни та зміни власників, однак вона все ще обслуговує покупців у приміщенні на першому поверсі.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов — «№ 41 усадьба штабс-ротмистра Хлопова» — Откуда Родом (otkudarodom.ua). Вулиця Полтавський Шлях — Вікіпедія. Фото — Fakel, V.Petrovich