Мануфактура Понізовського

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Коцарська, 2
Рік будівництва	1890 рік, рек. та надб. 1903 р., рек. 1960-ті, рек. і надб. 2021—нині
Архітектор	Кекушев Л.Н.
Стиль	модерн
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

Дворове місце під № 23 на Різдвяній вулиці з першої половини XIX століття належало Харківському купцю 3-ї гільдії Якову Євдокимовичу Корнєєву. Після невдалої угоди в 1853 році він був зарахований у міщани міста Харкова і займався виключно торгівлею на Благовіщенському базарі, де мав свої лавки та скрині. Після його смерті торгівлею керувала його дружина Наталія Семенівна та син Іван. На просторому дворовому місці було збудовано дерев’яний будинок на кам’яному фундаменті та півповерсі, сараї, комори та стайня. До 1883 року більшість будівель прийшла в такий старий стан, що спадкоємці, які вступили у володіння в 1881 році, важко змогли продати його за пристойні гроші, попри вигідне місце розташування.

Новим власником став міщанин Василь Іванович Семененко, практично одразу він зніс усі існуючі споруди залишивши лише старий кам’яний будинок Корнєєвих та задумав забудувати периметр двору будинками, де перший поверх був би зайнятий торговими приміщеннями, а другий поверх під контори та квартири торговцям та купцям.

Першим був збудований у 1885 році корпус кам’яних крамниць у глибині ділянки та кам’яний триповерховий будинок на вулиці Коцарській, який заходив кутом на Різдвяну вулицю. Кутова частина нової будівлі являла собою великий торговий зал на два поверхи для продажу мануфактури. Ліве крило будівлі здавалося в найм під контори.

Новий кам’яний будинок з фасадом на Різдвяній вулиці Семененко почав будувати 1890 року. Перший поверх його мав виключно торгове значення, другий поверх здавався в найм під квартири приїжджим купцям та торговцям. Непродуманість планувального рішення призвела до того, що Семененко довелося змінювати в’їзну браму, яка спочатку була з боку Різдвяної вулиці, але щоб мати великі торгові площі він вирішив перенести в’їзд з Коцарської.

Нескінченні перебудови, бруд і неохайне утримання дворового місця, яке розташовувалося поруч із новозбудованою Благовіщенською церквою, викликали здивування чинів управи та поліції, які щоразу складали припис про наведення порядку. Тим часом у будівлях Семененка були проблеми й з архітектурного погляду. Архітектор, який проєктував ці будівлі – невідомий, але мабуть не дуже маститий і тямущий, оскільки Семененко був скупим чоловіком, який вічно вступає у чвари зі своїми орендарями з будь-якого приводу, а за гроші тим більше. Будинки збудовані Василем Семененком на момент продажу наприкінці XIX ст. оцінювалися в 31 680 рублів.

Новим власником дворового місця наприкінці ХІХ ст. став купець 1-ї гільдії Григорій Саулович (Герш Шевелевич) Понізовський, власник спільно з дружиною Євою Яківною «московським торгово-мануфактурним товариством Г. С. Понізовського» з Правлінням у москві та відділеннями у санкт-петербурзі, Харкові, Варшаві та Лодзі.

Понизовський масштабно перебудував будівлі фасадом на вулиці Коцарську збільшивши їх до п’яти поверхів. Відповідно, вартість будівель зросла до 77 700 рублів. 1911 року на ділянці під №№ 4 і 6 по Коцарській вулиці було збудовано ще один корпус будівель мануфактури. Проєкти будівель для мануфактури Понизовського складалися архітектором Л. Н. Кекушевим.

Спадкоємцем мануфактури Г. С. Понизовського став його син Матвій (помер у Парижі 1968 року). Однак довго йому володіти будівлями свого батька не довелося, 1920 року вони були націоналізовані, а 1922 року в них було засновано швейну фабрику імені Юхима Дмитровича Тинякова.

У 1960-х була проведено реконструкцію фасаду, зруйновано всі деталі, стіни обліплено плиткою, а на куті будівлі з’явилося велике мозаїчне панно. У 2021 році розпочалася реконструкція будівель колишньої швейної фабрики під офісний центр. Будівля була надбудована, панно на фасаді зруйновано.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов — «Прогулки по Харькову с Андреем Парамоновым. Мануфактура Григория Понизовского по Рождественской улице» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Fakel