Готель «Палас»

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Коцарська, 9
Рік будівництва	1913—1914 рік, надб. 1950-ті
Архітектор	Диканський Мойсей Григорович
Стиль	неокласицизм
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7159-Ха
Автентичні двері	Ні

Історія

Першим відомим власником дворового місця був вахмістр у відставці Василь Федорович Рубан (1772 р.н.), що походив з козаків Харківського слобідського полку. За свої військові заслуги у 1812 році він був зарахований до дворянства Харківської губернії. Син його Андріан завдяки цьому вступив на навчання до Харківського колегіуму, але закінчити освіту він не зміг через бідність та сирітство, що змусило його вступити на службу до Харківського повітового суду, тут же служив і його рідний брат Василь. Попри тягар служби, в якій Адріан Рубан служив крім Харкова у В’ятській та Таврійській губерніях, а також петербурзі, він дослужився до чину статського радника, був нагороджений орденом святого Станіслава III ступеня. Сім’я ж – дружина Марія Гаврилівна, син Василь та доньки Єлизавета та Марія – проживала у Харкові в належній їй садибі на Коцарській вулиці, тоді ще під №7.

Після смерті Адріана Рубана його спадкоємці продали садибу в 1879 році дружині льгівського купця Якова Петровича Голоцуцького (1829-1888) Марії Василівні, на той час ця садиба вже була під № 9. Тут стояв дерев’яний будинок на кам’яному фундаменті, були сараї та навіси для товарів. 1901 року вже вдова купчиха Марія Голоцуцька збудувала новий кам’яний будинок та служби за проєктом, який їй накреслив М. Федотченко. Однак цьому будинку судилося простояти лише кілька років, коли садибу 1911 року купив харківський купець Владислав Германович Ляндау.

Сім’я Ляндау проживала по Єпархіальній вулиці, 18, торгівлю мануфактурою купець вів у Суздальських рядах, і коли припала можливість купити дворове місце, близьке до них, він не замислюючись придбав садибу по Коцарській, 9. Пройшов деякий час, перш ніж він прийняв рішення побудувати на цьому дворовому місці чотириповерхова будівля готелю. Достовірно відомо, що його в 1913-1914 роках зводила будівельна контора Мойсея Григоровича Диканського, вважається, що він є і архітектором цієї будівлі, хоча жодних підтверджень цьому немає.

Новозбудований по Коцарській готель «Палас» взявся утримувати харківський купець Віктор Васильович Жаткін, втім, заправляла там його дружина – Ганна Василівна. Новий готель у всіх сенсах був найсучаснішим будинком, тут було центральне водяне опалення, електрика, водопровід та каналізація, проведені на кожен поверх телефони, постояльців доставляли поверхами ліфти. 100 номерів «Паласа» були обставлені розкішними меблями, у кожному номері була ванна. У готелі була своя перукарня, шестимісний темно-зелений автомобіль «Rex-simplex» 1913 випуску доставляв постояльців з вокзалу і назад, а доповнював все це першокласний ресторан.

Однак не розкіш готелю та вишуканості його ресторану залишилися в історії Харкова, у липні-грудні 1919 року тут розміщувалася денікінська контррозвідка, яку очолював полковник Пісоцький. На підвальному поверсі були влаштовані камери для ув’язнених, на другому поверсі розташовувалися кімнати для допитів. Лайка офіцерів, крики і стогін допитуваних, ось що наповнювала цей будинок у 1919 році. Тут били, калічили, доводили до нестями десятки людей, запідозрених у більшовизмі.

До організації контррозвідки у Харкові причетний полковник Олексій Михайлович Двигубський, який очолював харківський центр розвідувального відділення Добровольчої армії. Офіцери його штабу: штабскапітан Писанко, поручик Скрипников, прапорщики Рибак, Шинкаренко, Двігубський після взяття Харкова 25 червня 1919 року були відряджені до місцевої контррозвідки. Власне ці офіцери зібрали списки майже з 300 більшовиків, які залишилися в Харкові для підпільної роботи.

Варто зазначити, що ефективність діяльності контррозвідки Добровольчої армії у Харкові була дуже високою. Тут у другій половині 1919 року було знищено три підпільні ревкоми більшовиків, виявлено понад два десятки явочних квартир, більшу частину заарештованих підпільників розстріляли у Григорівському бору. Тільки четвертий за рахунком губернський ревком уцілів, мабуть, завдяки тому, що сиділи тихо, як миші. Щоправда, ті, що вижили вже після відходу білогвардійців, зазнали суду губернського трибуналу за розтрату 2 мільйонів рублів, виділених на боротьбу у ворожому тилу.

З приходом більшовиків готель зберіг своє найменування, і в 1920 році тут стали розміщувати командирів Червоної Армії, вона увійшла до відання Українського військового округу. 1927 року готель «Палас» забрали у військових і передали до Управління комунальних готелів Харківського комунального господарства, щоправда, частина будівлі так і залишилася як гуртожиток. У повоєнний час будинок «підріс» на один поверх, і сьогодні в ньому розташований студентський гуртожиток Харківського технічного університету сільського господарства.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Прогулки по Харькову с Андреем Парамоновым. Отель «Паласс» по Коцарской улице» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Андрей Кравчук, Arbitr, Тітаренко Михайло