Харківська духовна семінарія
| Характеристика | Опис |
|---|---|
| Адреса | вулиця Семінарська, 46, 46/1, 46/3 |
| Рік будівництва | 1844—1845 рр., приб.: 1868 р, 1880-ті рр., 1930-ті рр. |
| Архітектор | Щедрін Аполлон Федосійович, прибудови: Данилов Федір Іванович, Нємкін Володимир Християнович |
| Стиль | класицизм |
| Охоронний статус | Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7383-Ха, пам’ятка історії місцевого значення №43, пам’ятка історії місцевого значення №46 |
| Автентичні двері | Ні |
Історія
У минулі століття передмістя Холодна Гора було забудовано переважно невеликими одноповерховими будинками, і лише корпус Харківської духовної семінарії з середини XIX століття був легко впізнаваний завдяки своїм розмірам, і поряд з Озерянською церквою був домінантою цієї частини міста.
Семінарія стала наступницею Харківського колегіуму, проте тіснота його приміщень була очевидною ще на початку XIX ст., коли Харків почав розвиватися як губернське місто. Довгий час не вдавалося знайти відповідну земельну ділянку, і тільки коли велика поштова дорога Харків — Катеринослав була визначена наприкінці 1830-х років як територія, яка увійде до межі міста, міська дума змогла розпоряджатися порожніми землями.
Майбутня вулиця отримала ім’я Холодногірської та була офіційно затверджена у 1869 році. Одночасно із виділенням землі з 1835 року обговорювався і проєкт семінарських будівель. У Харкові досі помилково вважають, що його розробив архітектор Андрій Андрійович Тон, справжній автор – архітектор Аполлон Федосійович Щедрін, а нагляд за будівництвом здійснював професор архітектури Тон.
Головний корпус семінарії (сьогодні – вулиця Семінарська, 46) зводився у строгих формах пізнього класицизму та був закінчений у 1845 році. На його будівництво було виділено 128665 рублів, проте в наступні роки витрати зростали. 1851 року в семінарії відкрили домову Іоанно-Богословську церкву, 1868 року – корпуси для викладачів. Потім, у 1880-х роках, було добудовано ще кілька флігелів, які проєктував єпархіальний архітектор Федір Іванович Данилов. У 1892–1893 роках єпархіальний архітектор Володимир Християнович Нємкін збудував триповерховий будинок гуртожитку, а також лазню, лікарню та водокачку.
Якщо ж подивитися на історію цих будівель, то в них розташовувалися різні роки найнезвичайніші установи. Під час Кримської війни 1853–1856 року центральний корпус семінарії використовувався як госпіталь, і після закриття духовної установи у 1919 році тут розмістився 885-й польовий запасний госпіталь Південно-Західного фронту. З січня 1921 року семінарські будівлі зайняла 1-а Харківська школа червоних старшин, а 1938 року на її основі було утворено Харківське артилерійське училище, яке проіснувало до приходу 1941 року до міста німецьких військ. Після Другої світової війни на цій території розташовувалося військове містечко, яке було передано у 2006 році у власність Харківському апеляційному адміністративному суду.
З 1972 року комплекс Харківської духовної семінарії було поставлено на облік як пам’ятку історії місцевого значення, 2008 року він увійшов до складу Переліку пам’яток культурної спадщини. Однак це не вберегло його від пожежі, яка сталася 22 серпня 2017 року. Нині на території колишньої семінарії будується житловий комплекс.
Галерея
Джерела
Андрій Парамонов «Прогулки по Харькову. Харьковская духовная семинария на Холодной Горе» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Андрій Парамонов, Андрей Кравчук, Fakel, Denis Vitchenko