Будинок архітектора Михайла Івановича Ловцова

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Багалія, 22
Рік будівництва	1899 рік, надб. 1920—30-ті
Архітектор	Невідомий
Стиль	цегляний
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

Сьогодні, мабуть, не залишилося харків’ян, які б не чули про один з найвідоміших храмів міста — Благовіщенський. Його звели у 1888—1901 роках за проєктом Михайла Івановича Ловцова. Архітектор, що залишив значний слід в архітектурі Харкова, народився 4 березня 1849 році в сім’ї священника в рязані. 1873 року закінчив петербурзьке будівельне училище, отримавши спеціальність цивільного інженера. Ім’я Ловцова було занесене на мармурову дошку пошани інституту.

У 1875 році він переїжджає до Харкова, а вже 22 квітня назначений молодшим архітектором будівельного відділення Харківського губернського відділення. З 1886 року Ловцов за наймом став викладати архітектурне та будівельне мистецтво у Харківському технологічному інституті (нині Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»). З 1889 по 1907 він був штатним викладачем ще й архітектурного проєктування. 1889 року Михайла Ловцова призначили архітектором ХТІ, за його проєктом у 1901 році зведено Хімічний та Кресливий, а нині ректорський корпус НТУ «ХПІ» (тоді ХТІ). З 1893 року він працював у приватній проєктній конторі Сергія Іліодоровича Загоскіна.

Одружившись з дочкою спадкового дворянина Софією Іванівною Бєлінською наприкінці ХІХ століття, він жив у будинку її сім’ї на Залопані. Ймовірно, саме через те, що він був парафіянином Благовіщенського собору, його запрошують створити проєкт нової великої культової будівлі. А вже у 1888 році розпочалося тринадцятилітнє зведення. Однак, будинок Ловцових розташовувався занадто далеко від його роботи, тому згодом вони продають його. В 1898 архітектор купує дворове місце, а в 1899 розпочинає зведення власного будинку на вулиці Технологічній (нині Багалія), через дорогу від ХТІ. У двоповерховій будівлі з мезоніном розташовувалися чотири квартири, які винаймали інші викладачі інституту. Будинок виконаний в еклектичному цегляному стилі, перший поверх рустовано, фасад прикрашають наличники, карниз та один ліпний медальйон.

В 1899 та 1903 роках Михайло Ловцов працював губернським земським архітектором. Однак, скоро у нього розпочалися проблеми зі здоров’ям, він був вимушений переїхати в Ялту в 1906 році. Від серцевої вади 2 грудня 1907 року Михайло Іванович Ловцов помер. Його відспівали в місцевій Успенській церкві, а потім перевезли у Харків та поховали на Іоанно-Усікновенському цвинтарі (нині Молодіжний парк). Чи перенесли його могилу при знищенні кладовища - невідомо. У різні роки Михайла Ловцова було нагороджено орденами Святого Станіслава ІІ та ІІІ ступенів, Святого Олександра Невського, Святої Анни ІІ та ІІІ ступенів. Його власна бібліотека по смерті була передана до Студентського технічного товариства ХТІ. В бібліотеці ХПІ зберігаються видання з автографом Ловцова.

Харків досі прикрашають пам’ятки, зведені за його проєктом. В основному це храми й церкви: Благовіщенський собор (1888—1901), церква Св. Олександра Невського при губернській лікарні (1905—1907), церква Трьох Святителів (Гольбергівська, 1907—1914). Крім того, М. І. Ловцов у 1885—1896 роках проводив реконструкцію Свято-Дмитрівської церкви по вул. Єкатеринославській (нині Полтавський Шлях, 44). За радянської влади церкву було практично знищено і перебудовано в кінотеатр наприкінці 1920-х років. За проєктом Ловцова у 1890 році проведена реконструкція Мироносицької церкви по вулиці Сумській, церква також була зруйнована у 1930 році. Сучасна Мироносицька церква стоїть на іншому місці й не має відношення до проєкту М. Ловцова. 1895 року за його проєктом реконструйовано церкву Святого Пантелеймона по вулиці Клочківській, 94-а, 1900 рік — Братського дому на майдані Конституції. 1882—1892 роках він провів реконструкцію і розширення Спасо-Преображенського собору в місті Суми. У 1902–1903 рр. — перебудова Свято-Преображенського собору у місті Ізюм, Харківської області. Йому також належить проєкт будівлі Ізюмської жіночої гімназії по вулиці Покровській, 34.

Зовсім скоро дружина архітектора Софія Іванівна продає сімейний будинок дружині титулярного радника Зінаїді Іванівні Власовій. У 1920-х роках будинок націоналізувала радянська влада. Тоді ж його надбудували на 1 поверх, що зруйнувало загальний вигляд історичної будівлі.

Галерея

Джерела

Ловцов Михайло Іванович — Вікіпедія. Пам’ять про зодчого — Андрій Безуглий (2006). Фото — Fakel