Вознесенська церква

Характеристика	Опис
Адреса	майдан Оборонний Вал, 45
Рік будівництва	Заснована тут у 1675 році, будівництво 1869—1876 рр., рек. 1931 рік
Архітектор	Карпович Йосип Іванович
Стиль	неовізантійський (первісно), радянський неокласицизм (зараз)
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

Осторонь людських потоків, на майдан Оборонний Вал, стоїть масивна будівля, в якій розміщено корпус Харківського національного технічного університету сільського господарства. Багато харківців уже забули, що це будівля колишньої Вознесенської церкви, з якою пов’язано чимало цікавих історій.

Площа на колишній Захарківській слободі сформувалася після того, як тут у 1790-ті роки зрівняли оборонні вали та рови. Єдиною спорудою на площі тривалий час залишалася дерев’яна Вознесенська церква, відомості про яку в архівних документах розпочинаються з 1687 року. Наприкінці XVIII та першої третини XIX століть площа називалася Сінною, тут торгували худобою, зерном, фуражем і сіном, а після переведення торгівлі на новостворену Кінну площу вона отримала ім’я парафіяльного храму.

У 1780-і роки стара Вознесенська церква, збудована у 1733 році, згоріла, і лише у 1794 році була зведена дерев’яна на кам’яному фундаменті. Серед харківських екскурсоводів, краєзнавців та журналістів дуже популярна історія про «Харківський пасквіл», що сталася під час правління Павла I. Автори численних публікацій використовують одне і те ж джерело – популярну брошурку Іволгіна 1923 року, в якій сказано, що 1 липня Вознесенській церкві було вивішено опудало імператора, а поруч – папір із текстом про царя та його оточення. Нібито Павло I хотів зрівняти Харків із землею, а жителів заслати до Сибіру, і лише вбивство імператора врятувало місто від руйнування. Історія «пасквілю» насичена іншими цікавими подробицями життя нашого міста і детально описана харківським істориком Миколою Горбанем. Ябедники та наклепники, всього близько 20 осіб, іноземці сумнівної репутації, чиновники та офіцери, які потрапили в немилість імператора, стали об’єктом слідства. П’ятьох підозрюваних у написанні «Харківського пасквілю», які не зізналися в цьому, заслали до Сибіру, а після виходу Маніфесту 1801 повернули на колишнє місце проживання.

У 1856 році стару Вознесенську церкву рекомендували знести, оскільки вона була вже старою і тісною. Опубліковане оголошення про продаж старого храму принесло плоди, і у 1862 році її купили парафіяни села Георгіївське (Каленіківка) Валківського повіту за 1700 руб. сріблом. Проєкт нового кам’яного храму було складено губернським землеміром Йосипом Івановичем Карповичем. Він узяв за основу роботу професора архітектури Костянтина Тона, збільшивши лише довжину та кількість меж з трьох до п’яти. Спостерігав за будівництвом молодший архітектор управління V округу корпусу інженерів військових поселень Федір Колодяжний, а з 1861 року – єпархіальний архітектор Діонісій Леонтійович Ткаченко. Опікунами були граф Олександр Карлович Сіверс, представники купецтва та духовенства. Все йшло добре, поки в 1870 не завалилася частина склепінь і стовпів. Новий храм фактично врятував губернський архітектор Борис Семенович Покровський, який вів постійний нагляд та довів будівництво до завершення 1876 року.

Після захоплення міста радянською владою церкву закрили, а в 1931 році перебудували під спортбазу. В 1950-х роках залишки церкви передали під лабораторний корпус Університету сільського господарства. Зараз у цьому будинку складно впізнати церкву, в якій колись була одна із найбільших і найбагатших у Харкові парафій.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Прогулки по Харькову. Сказ о Вознесенской церкви Захарьковской слободы» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Андрей Кравчук, MUV