Будинок Аграфени Шапошникової

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Університетська, 31
Рік будівництва	1883 рік, рек. 1883 рік
Архітектор	Ніценко Федір Андрійович, реконстр.: Ніценко Федір Андрійович
Стиль	еклектика
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

Вулиця Університетська виникла ще за часів Харківської фортеці. Вона була головною вулицею міста від його заснування і до захоплення більшовиками. Перша назва невідома, у 1805 році, після відкриття Харківського імператорського університету, стала називатися Університетською вулицею. Окрім навчального закладу на ній розташовано Успенський собор, Покровський монастир, а свого часу тут також знаходилися Присутні місця та Гостинний двір.

Спочатку ця вуличка закінчувалася торговою площею. Тільки на плані 1822 можна побачити її продовження до греблі через річку Харків. Сьогодні мало хто помічає, що на перетині вулиці Університетської та Павлівської площі чи, як її тоді називали, Лобної, а потім Торгової, стоїть старовинний будинок.

Перші будинки на вулиці, що належить до Подолу, з’явилися ще в XVII столітті. З огляду на те, що в той період відбувалася хаотична забудова, виділити окремих власників неможливо. Відомо лише, що на початку ХІХ століття на розі Торгової площі та майбутньої Університетської вулиці розміщувалося дворове місце міщанина Чикіна.

1832 року до Харкова переїхало численне сімейство Шапошникових, міщан міста Орла. Вони займалися виготовленням та продажем церковного начиння, ікон та іконостасів. На той час ярмарки Харкова вже стали дуже прибутковими та привабливими для купців.

Після переїзду родоначальник харківської династії Микита Іванович Шапошников перейнявся пошуком дружини з урахуванням своїх торгових інтересів і в 1836 одружився з дочкою померлого на той час міщанина Микити Чикіна Пелагеєю. Причому прибрав до рук не лише придане за дружиною, а й усе нерухоме майно, яке на той час було на вулиці Університетській № 15.

Після того, як у 1840-ті заїжджий двір довелося закрити через перенесення подібних закладів із центру міста, Шапошников перебудував тут усе наново. У результаті на Торгову площу фасадом виходили кам’яні лавки та півтораповерховий кам’яний будинок, на Університетську вулицю – дерев’яні лавки, які здавались в оренду, а всередині двору розташовувалися житлові кам’яні служби, де на час ярмарку зупинялися знайомі купці. Невдовзі Микиту Івановича теж зарахували до харківського купецтва.

Син Шапошникова Михайло торгівлею мало займався, заробляючи на оренді торгових площ. У 1870-і дворовим місцем на вул. Університетською володіла дружина Михайла Аграфена Андріївна. Коли 17 червня 1883 року дерев’яні лавки у їхньому дворі згоріли, вона вирішила побудувати на цьому місці кам’яні торгові ряди, над якими мали бути ще й житлові приміщення. Проєкт розробляв міський архітектор Федір Андрійович Ніценко. У тому ж році купчиха попросила зробити цей будинок не дво-, а триповерховим, що, власне, і було виконано за проєктом того ж архітектора.

Шапошникові володіли цим дворовим місцем до 1920 року, доки воно було націоналізовано. На щастя, будинок з фасадом на вулиці Університетській, який раніше належав цій сім’ї й має зараз № 31, зберігся. Сьогодні в ньому, як і раніше, розміщені торгові фірми та магазинчики.

У 2022-2024 роках будівля пошкоджена російськими обстрілами.

Галерея

Джерела

Андрій Парамонов «Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме купчихи Шапошниковой по Университетской» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Андрей Кравчук, Fakel, Андрей Парамонов