Будинок Федора Рудакова
| Характеристика | Опис |
|---|---|
| Адреса | провулок Соляниківський, 2 |
| Рік будівництва | 1816 рік |
| Архітектор | Васильєв Євген Олексійович |
| Стиль | класицизм |
| Охоронний статус | Нема або не вказано |
| Автентичні двері | Ні |
Історія
Дивлячись на те, як спритно знищуються будівлі у Лопатинському провулку, згадується будинок по сусідству, що знаходиться за адресою Соляніковський провулок №2. Адже його може спіткати та ж доля!
Ця будівля була збудована у 1816 році та належала до початку XX століття династії купців Рудакових. Рудакові приїхали до нашого міста з Єлизаветграда між 1811 і 1816 роками й були зараховані до харківського купецтва значно пізніше за інші відомі родини.
Так, родоначальник династії Михайло Павлович Рудаков став купцем 3-ї гільдії з капіталом 8000 рублів сріблом. Причому сам він не зайняв значного становища в суспільстві, а його діти неодноразово обиралися на різні посади.
У нашому місті Рудакови ще з кінця XVIII століття торгували їстівними запасами. Чумаки доставляли їм стовпи, тобто рибу з Донських станиць: осетрину та білугу, і звичайно, тарань. З півдня ж везли фрукти для приготування варення: абрикоси, персик, айву, інжир та ін. Були й інші промисли, про які поки що не вдалося знайти точних відомостей.
Над проєктом будинку працював архітектор Євген Васильєв. На той момент це був один із найкращих будинків на Подолі. Будівлю покрили металевим дахом, який на той час лише десятки три будинків міста мали подібну. До того ж у дворі розташовувалися дерев’яні одноповерхові служби.
Після смерті родоначальника це дворове місце за заповітом перейшло у володіння наймолодшому із синів – Олександру. Щоправда, 29 травня 1829 року Олександр продав його своєму старшому братові Федору, який був зарахований до купецького стану. На той момент двоє синів Федора вже одружилися, і в сім’ї купця підростали один онук та дві онучки. У 1833 році помирає його перша дружина Лукер’я Сидорівна, і Федір одружується вдруге на молодій дівчині, яка була навіть молодшою за дружину сина.
Федір Михайлович Рудаков не ганявся за великими капіталами. На своєму дворовому місці він у 1836 році збудував кам’яну прибудову до будинку, де розмістив виробництво цукерок, пряників та варення. Доходи від цього виробництва становили 2678 руб. сріблом при витратах 218 руб. Лавки Рудакових розташовувалися на Благовіщенській площі.
У 1841 році, бувши голосним міської думи, Федір Рудаков заміщав на посаді харківського міського голову Грінченкова, який захворів. А 1844-го його самого обрали градоначальником. На цій посаді він прослужив два роки. За цей час Рудакови зміцнилися у купецькому середовищі.
Потім молодший брат Олексій також неодноразово обирався на посаду міського голови. Ось тільки за свої авторитарні методи управління, включаючи засідання у себе вдома, коли фактично замикав на кілька годин членів думи, і суперечки з генерал-губернатором Кокошкіним, був судом звільнений з посади мера, і навіть висланий в Уфу. Однак це не завадило йому після повернення знову бути обраним градоначальником Харкова.
Попри те, що Федор Рудаков мав свою сім’ю і спадкоємців, після 1872 року власником цього дворового місця став його племінник Василь Рудаков, а на початку XX століття – купець Микола Степанович Богатирьов. У 1920-х роках будинок націоналізовано радянською владою. У 2019 році будинок постраждав від варварської «реставрації Подолу». Були зруйновані та видозмінені деякі деталі будівлі, а сама споруда перефарбована у жахливий ядерний колір.
Галерея
Джерела
Андрій Парамонов «Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме городского головы Федора Рудакова» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Fakel