Будинок купця Арнольда Єгоровича Укше

Характеристика	Опис
Адреса	майдан Конституції, 16
Рік будівництва	приблизно 1860-ті, рек. червень 1894 - літо 1895 року, рек. 1930-ті, рек. 2000-ні
Архітектор	Невідомий, реконстр.: Дашкевич Митрофан Іродіонович, реконстр.: невідомий
Стиль	неоренесанс (первісно), конструктивізм (зараз)
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

Майдан Конституції виник разом із заснуванням міста ще у середині XVII століття. Довгий час він мав назву Ярмарковий. З 1659 року на ньому проводився один з найбільших тогочасних ярмарків країни — Успенський. З часом розростання міста, тут будувалися спочатку дерев’яні, а згодом кам’яні торгові будинки.

Приблизно у 1860-х роках на цьому місці зводиться кам’яний торговий будинок. Він належав Ковалеву. Тут 30 років працював відомий у Харкові магазин меблів і дзеркал фірми «Іванова» з великим складом у дворі, який належав Михайлу Павловичу Іванову. У 1894 році Ковалев продає будинок Арнольду Єгоровичу Укше. У червні новий власник вирішує його капітально реконструювати. Вважається, що проєкт для нього виконав архітектор Михайло Іродіонович Дашкевич — інженер-архітектор, міський архітектор. Він є автором проєкту реконструкції будинку княгині Ширінської-Шихматової, реконструкції Комерційного клубу, багатьох прибуткових будівель, а наприкінці 1920-х за його проєктом зведено відомий будинок «Слово».

Під час риття котловану чорноробочими був знайдений «подземный ходъ, съ каменными сводами, идущій по направленію къ городскому дому» (укр. підземний хід, з кам’яними склепіннями, що йде у напрямку міського дому). Тоді археологи-любителі зайнялися вивченням приміщеннь, але їм завадили наслідки обвалу, який стався задовго до цього. Ймовірно, ці ходи були зроблені ще за часів Харківської фортеці, бо у будинку Ковалева входу в них не було. Також тоді знайшли доволі багато гробів і людських решток, які ймовірно, залишилися від кладовища Миколаївського храму, заснованого у 1655 році поруч з сучасним ТРЦ Нікольський.

Влітку 1895 року роботи з будівництва прибуткового будинку були завершені. Перший поверх займали магазини з великими вітринами, а другий і третій дво- та три кімнатні квартири й контори. Будинок виконаний у ренесансному стилі, рустований фасад був прикрашений великою кількістю ліпнини, наличниками, фронтонами, на другому й третьому поверхах розташовувалися по чотири кам’яні балкони з візерунками й маскаронами жінок. В центрі був еркер з великим вікном, а над ним балкон. До фризу з великою кількістю ліпнини йшли рустовані пілястри. Будинок був увінчаний напівкруглим фронтоном і балюстрадою.

Наприкінці серпня 1895 року Яков Ілліч Гальперін відкриває у будинку оптичний та хірургічний магазин. В ньому також продавали готовальні і їх частини з закордонних фабрик (Готовальня — набір креслярських інструментів, укладений в спеціальний футляр). Тоді ж Іосиф Егіз відкриває магазин тютюну й папіросів власної фабрики й закордонних.

У вересні того ж року Товариство цейлонських плантаторів під фірмою «М. Роживю в москві» відкриває у будинку один з двох харківських магазинів цейлонського (Цейлон — острів у північній частині Індійського океану, нині там розташована Соціалістична Республіка Шрі-Ланка) чаю, кави, какао, кориці й ананасів. Як заявляли власники компанії, чай відрізнявся від китайського кращою якістю, чистотою, бо був зібраний механічно, а не вручну, сильним ароматом й міцним настоєм.

З березня 1896 року в магазині цейлонського чаю почали продавати апарати для обчислень «Арифметри системи Однера». Тоді ж у будинок переїхала харківське відділення контори «Сіменс і Гальске». Чим вони займалися поки невідомо.

З 1 листопада 1895 року сюди переїжджає контора інженера Людвіга Людвиговича Козловського, а також харківське відділення Південноросійського Дніпровського Металургійного товариства.

На початку січня 1896 року відкривається магазин чоловічого плаття Бейзель, заснований у 1877. Окрім торгівлі одягом, тут шили його й на замовлення з дорогих закордонних матеріалів.

У травні 1896 року до коронації останнього царя миколи ІІ будинок Укше прикрасили великою кількістю прапорців, вензелями й гірляндами. Декілька будинків на центральній площі були прикрашені «електричними везелями». Це був Міський дім, приміщення Купецького зібрання, дім Роша й будинок Укше. Найкращою ілюмінацією тоді вважали саме ілюмінацію будинку Укше, яка змінювала колір. Тоді це вразило харківців, про таку новинку писали в газетах. На будівлі з електричних лампочок виклали символ орла й корони, а на балкони винесли бюсти з підсвіткою, навколо них все було закрито тропічними рослинами.

У серпні 1896 року в будинку відкривається магазин фруктів і вина товариства «Кам’яної балки». Тут можна було придбати як звичайні так і екзотичні фрукти: груші, яблука, персики, кавуни, дині, абрикоси, ананаси тощо; лікарські види винограду «Щасля», «Педро-Хіменес», «Реслінг», «Семільон» за 15 копійок за фунт. Трохи пізніше тут стали продавати консервовану спаржу, щавель, пікулі, печериці, різне варення й подарункові кошики з фруктами й вином. З кінця 1896 року в магазині можна було придбати рибні й овочеві консерви виробництва одеської фабрики Іоанна Хорола, вершкове масло ферми Н. Н. Ковалевського й американські підщепи винограду різних сортів. Якщо повернути у магазин пляшку з-під вина, можна було отримати «кешбек» 5 копійок. У 1900 році магазин планував повністю переїхати на Сумську, однак замість цього в будинку Кулікова №2 відкрили новий. Але пропрацювали вони так недовго, у 1901 відділення на Миколаївській (Конституції) площі закрилося.

26 березня 1896 року о 17:25 після тяжкої й довгої хвороби Арнольд Єгорович Укше помер. 27 березня о 6 вечора його винесли у Лютеранську церкву (зруйнована у часи радянського союзу), а наступного дня о 12 годині поховали на Лютеранському кладовищі (нині міське кладовище №2). Чи існує могила зараз — невідомо. Його прибутковий будинок перейшов дружині Софії Дмитріївні та онукам, дітям почесного громадянина Георгію й Олені Олександровичам.

1897 року тут розпочинає роботу магазин зброї «Полювання», а при ньому розміщується управління харківського Товариства любителів полювання. Тут продавали порох від Катеринославського (нині місто Дніпро) порохового заводу Б. І. Віппер. У серпні 1898 року сюди переїжджає магазин військово-офіцерських та громадських форменних речей фірми І. В. Васильєва

Наприкінці ХІХ століття в місці з’явилося німецьке товариство «Lie-dertaphel» (Дошка пісень). Туди входило багато іноземців, що проживали у місті. Два рази в неділю члени товариства збиралися в орендовану квартиру в будинку Укше, де хором співали, зокрема «Lieder ohne worte» Мендельсона, Бартольді та Шульберта, читали німецьку літературу.

З 1899 року фірма Еквітебль розмістило в приміщеннях будівлі своє головну агенцію. Вони займалися страхуванням життя в росії, США, а їх капітали зберігалися в Державному банку. Тоді ж тут працював оптичний та хірургічний магазин Якова Ілліча Гальперина, де був великий вибір геодезичних, оптичних, хірургічних інструментів, барометрів, термометрів, окулярів, біноклів, товарів для дому. При магазині працювала майстерня та склад хімічного посуду.

З початку ХХ століття тут розмістилася контора Харківського металічного та цинкового заводу, яка продавала канати, матраци, сітки, ліжка й килими, а також пропонувала залізні й ковальські роботи. У 1902 році в одному з приміщень дому Укше організовано камери громадського зберігання.

21 липня 1901 року в магазині офіцерських речей Волкова сталася пожежа. Її швидко загасили, але вогонь завдав збитків на 3 000 рублів. А 24 вересня 1902 року у дворі будинку здійнялася пожежа через необережне поводження з вогнем. На щастя, вже через 20 хвилин пожежники загасили вогонь. основна будівля не постраждала.

З початку ХХ століття в будинку також знаходився магазин Олександра Укше та Єлизавети Яковлевни Вілле.У 1910-х роках Міська Управа при другому Товаристві взаємного кредиту організувала розміщення магазину житнього, сінного, пшеничного борошна для пекарів. Однак вже зовсім скоро в історії будівлі почнеться чорна полося.

У 1920-х роках окупаційна радянська влада націоналізувала будинок. У 1930-х його надбудовано на 1 поверх, а також знищено всі декоративні елементи фасаду. Автор проєкту реконструкції — Яновицкий Г. А.. В будівлі, де не так давно процвітала торгівля, відкрили державну роздрібну крамницю. У 2000-х роках будинок обшито ветфасадом. Так Харків втратив ще один цікаву історію.

Галерея

Джерела

Фото — Тітаренко Михайло, Google Street View, Андрей Кравчук