Паровий млин Фабриканта | Харківська мапа

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Нескорених, 1
Рік будівництва	Початок ХХ століття
Архітектор	Невідомий
Стиль	цегляний
Охоронний статус	Нема або не вказано
Автентичні двері	Ні

Історія

З кінця ХІХ століття на цьому місці стояв паровий млин купця Давида Ланевича Гінзбурга. Ймовірно, 1906 році (точно після літа 1901, але до лютого 1906) власник продає його надвірному раднику Мойсею Борисовичу Фабриканту.

Мойсей Борисович Фабрикант — доктор медицини (1907), доктор медичних наук (1939), професор – видатна постать в історії становлення вітчизняної щелепно-лицевої хірургії, засновник кафедри хірургічної стоматології Харківського стоматологічного інституту (нині Українська медична стоматологічна академія).

Він народився 17 листопада 1863 року в селі Шумілово (нині Вінницька область) в купецькій сім’ї. Початкову освіту здобув у 2-класному училищі у м. Балта, 1884 року закінчив Ананьївську класичну гімназію, 1889 — медичний факультет Харківського університету і був залишений як ординатор факультетської хірургічної клініки.

Лікар організував власну клініку на Театральному майдані (будівля збереглася, нині на ній встановлено меморіальну дошку). Він був відомим міським автомобілістом, а після приходу радянської влади жартував: «радянська влада поставила мене на ноги, відібравши автомобіль».

У міжвоєнний час доктор працював та викладав у Харківському медичному та стоматологічному інститутах. 1941-го його евакуювали до Бішкека, де з 1941 і до 1944 року працював професором кафедри хірургії Киргизького медичного інституту, з яким злився Харківський інститут. Дружину та родичів вивезти не вдалося і всі вони загинули під час окупації міста.

Після Другої світової Мойсей Фабрикант повернувся до Харкова, але лишився зовсім один. Він прожив 87 років, помер 27 грудня 1951-го року, майже до кінця днів віддаючи себе улюбленій справі.

Повернемося до історії млина. Новий власник повністю реконструює виробництво, зводить нові будівлі, замінює приладдя. У 1911 році на виробництві працювало 18 людей. Тут же він і оселився разом з сім’єю, але пізніше переїхав у центр міста. В цій будівлі розташовувалася контора, а також магазин борошна. Споруда цікаво оформлена в поєднанні модерну й цегляного стилю. Зверху прикрашена невеличкими шпилями.

1913 року борошномельнею володів вже інший власник - М. І. Рейдер. А у 1920-х її націоналізувала радянська влада. Деякий час тут працювало Поліграфічне училище. За спорудою збереглася будівля яка, ймовірно, використовувалася саме для парового млина. Зараз вона перебудована.