Прибутковий будинок Заславських

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Сумська, 49
Рік будівництва	1910—1911 рік, рек. 1911 рік, надбуд. 2010 р.
Архітектор	Гінзбург Олександр Маркович, перебуд.: (1911) Беггров В. І., Горохов Артемій Іванович, надбудов.: (2010) невідомий
Стиль	модерн
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7410-Ха
Автентичні двері	Ні

Історія

Проходячи Сумською, а особливо до 2010 року, можна побачити будинок, дах якого ніби не завершений. Здається, що сучасна скляна прибудова зведена на місці якоїсь мансарди чи фронтону, що завершував би будівлю. Однак, вона завжди була такою. Особливо дивно це виглядало до прибудови сучасного 6-го поверху та не потинькованого цегляного фронтону.

У 1910 році Н. І. Заславський разом з дружиною купують дворове місце на Сумській, 49 у надвірного радника Емельяна Андрійовича Незнамова. Тут вже стояв старий будинок, який знесли нові власники. А за проєктом Олександра Марковича Гінзбурга розпочинають зведення чотириповерхового житлового будинку.

Гінзбург Олександр Маркович — відомий український архітектор та науковий діяч, засновник конструктивізму в архітектурі. Він народився 4 липня 1876 року в місті Слов’янськ. У 1877 році родина переїхала до Харкова. У 1903 році закінчив інженерний факультет Харківського технологічного інституту, отримав диплом інженера-механіка і право на ведення будівельних робіт. За його проєктом зведено багато відомих будівель, в тому числі прибутковий будинок Селіванова на Григорія Сковороди, Чайний Будиночок на вулиці Каразіна, Будинок тютюнового фабриканта Бураса на Куликівській, будинки без кутів, Будинок з золотими рибками та багато інших.

Слід зазначити, що Олександр Маркович вже мав декілька виконаних проєктів та великий досвід у зведенні. Однак, деякі його будинки, зокрема прибутковий будинок Ліфшиця на Сумській, 26, не відповідали будівельним нормам. 18 листопада 1912 року в означеній будівлі сталася масштабна пожежа. Рятувальники не змогли підібратися до вогню вчасно та евакуюватися потім, через що вогонь швидко поширювався. Як визначила інспекція, це сталося через недотримання будівельних та протипожежних правил при будівництві «такого високого хмарочоса».

Зведення будівлі йшло нормальними темпами з початку 1910 року. В травні 1911 року було побудовано всі чотири поверхи, Заславські взялися за зведення 5-го та мансарди. В цей час в харківську пресу та місцевим службам починають жалітися мешканці сусідніх будівель, які занепокоєні таким висотним на той час будівництвом. Виявляється, що в проєкті Гінзбурга означено зведення лише 4-х поверхів без п’ятого чи мансарди.

На стінах будівлі почали з’являтися тріщини, однак комісія визнала будинок міцним, а роботи такими, що йдуть за планом. Їх планували завершити вже до вересня 1911. Однак на цьому все не завершилося, роботи не за проєктом продовжилися. За висновком присутності харківського губернського правління вирішено вважати недопустимим зведення мансарди та зміни даху будівлі, новозбудований п’ятий поверх підлягає зносу для зменшення навантаження на стіни, а роботи мають бути зупинені на час перевірок. Як писали у харківських газетах, Заславських та Гінзбурга ці заборони не цікавили.

Губернське правління наприкінці травня сповістило міську думу, будівельний комітет та Заславських про необхідність терміново закінчити незаконні будівельні роботи. Також правління передало інформацію про будівництво поза затвердженим проєктом до міського поліцмейстера. У харківських газетах про самоуправство Заславських писали: «… Власники вважають за краще зазнати судового вироку за недотримання вимог поліції, за яким найвище покарання — штраф 50 рублів, ніж затягнути роботи з будівництва будинку. Тим часом сусіди продовжують хвилюватися та приносити скарги адміністрації та міській управі…».

14 червня 1911 року в камері мирового судді 6-ї ділянки міста Харкова Ф. Ф. фон-дер-Лауніца розбиралася справа з притягнення власниці будівлі Заславської міською управою за статтями 65, 66, 29 статуту за покараннями: за проведення будівельних робіт, неузгоджених з затвердженим проєктом, за порушення будівельного статуту, за невиконання вимог міської управи.

Мировий суддя засудив Заславську до штрафу в 100 рублів. Окрім цього суд постановив знести мансардний та 5-й поверхи. В разі невиконання вимог, доручити це поліції. Сама Заславська, як і Гінзбург, на суд не з’явилися. На ньому були присутні міський юридичний консульт М. П. Іванов, міський архітектор Б. М. Корнієнко та деякі свідки.

В середині червня Заславська відстороняє Олександра Марковича Гінзбурга від будівництва, а його продовження замовляє в інженера В. І. Беггрова та молодшого архітектора губернського правління А. І. Горохова. Проєкт подають до міської думи на наступний день після суду. Власники будівлі не стали зводити мансарду, а п’ятий поверх залишили після укріплення стін та конструкцій будівлі.

Під кінець року будинок все ж був зданий в експлуатацію. Заславські використовували його як прибутковий. Вони здавали 3 та 6 кімнатні квартири в оренду. Будинок був оснащений опаленням, гарячою водою, каналізацією, електрикою, а мешканців верхніх поверхів доставляли додому два ліфти.

У 1920-х роках будинок націоналізовано радянською владою.

Як і багато інших будівель Олександра Гінзбурга, цей будинок отримав свою неофіційну назву — «Будинок з лотосом». Все через його оздоблення. Фасад, окрім пілястр та іншої ліпнини, прикрашений ліпними лотосами між 3 і 4 та над 5 поверхами. Будівля є пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення №7410-Ха. Однак це не завадило сучасним власникам будівлі надбудувати мансарду над п’ятим поверхом, тим самим продовживши історію незаконних будов у Харкові. У 2021 році будівля з’явилася в оголошеннях на продаж, де зазначалося, що будівля підлягає зносу.

Галерея

Джерела

Фото — Тітаренко Михайло, Olegilyin