Телефонна станція

Характеристика	Опис
Адреса	провулок Троїцький, 12
Рік будівництва	1915-1917 рік
Архітектор	Горохов Артемій Іванович, Рудаківський П.П.
Стиль	модерн
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7439-Ха
Автентичні двері	Ні

Історія

На початку ХХ століття значна частка заможних і не дуже містян вже мали стаціонарні телефони. Вони могли зателефонувати у міські служби, готелі, магазини та ресторани, зв’язатися зі знайомими в інших містах і країнах. Роботу телефонної мережі обслуговували поштово-телеграфні контори, така була на Конторській, Бурсацькому узвозі та в інших районах міста.

У 1910-х роках утворилася нестача приміщень для розміщення установ. У квітні 1915 року було вирішено звести у Харкові нову будівлю для управління телефонної станції. На це виділили понад 200 000 рублів.

У серпні 1915 року управління пошт та телеграфів дозволило керівнику харківського поштово-телеграфного округу укласти договір на спорудження чотириповерхової будівлі з підрядником Шехтером. Завершити зведення стін планували вже до середини жовтня, а облаштували станцію до березня 1916. Проєкт будівлі виконали архітектори А. І. Горохов і П. П. Рудаківський.

6 березня 1916 року будівля була завершена, це на 6 днів більше ніж планувалося. За ці дні простою підрядник мав виплатити місту доволі велику суму. Залізобетонні стелі почали облаштовувати ще наприкінці 1915, але завершили лише на початку 1916 року. У перших днях місяця було демонтовано будівельні опори для стелі, а 6 березня з 10-ї ранку жителі Подолу чули з будівлі сильний тріск. Це обвалилася частина стелі п’ятого поверху. Пізніше вона обвалилася повністю та впала на перекриття четвертого поверху, яке обвалилося від такого навантаження. О 5 годині вечора обвалилися стелі всіх поверхів.

Під час події на прилеглі вулиці та будинки летіло каміння, на щастя, ніхто не постраждав. До будівлі терміново прибув начальник поштово-телеграфного округу Н. В. Богданов, чини харківської поліції на чолі з поліцмейстером А. Н. Грозиновим, міський інженер П. П. Рудаківський, начальник пожежної команди В. К. Любицький.

Як виявилося причиною обвалів стала погана якість робіт під час будівництва. Залізобетонні перекриття вироблялися взимку, переважно у теплі дні. За весь цей час не було жодного настільки теплого дня, щоб цемент міг застигнути. Вся бетонна маса була сирою, але захищена опалубкою та дерев’яними перегородками. Бетонні роботи велися пришвидшеними темпами під керівництвом інженера-спеціаліста з бетонних конструкцій. Всі вони були виконані професійно.

Під час зведення перекриттів верхнього поверху будівельникам не вистачало деревини — не бажаючи підіймати ліс знизу на самісінький верх, вони стали обдирати стійки, що підтримують залізобетонні перекриття. На це звернули увагу відповідальні інженери та попередили робітників щодо неприпустимості таких дій. Напередодні обвалу будівельники розібрали декілька важливих стійок, які підтримували ще не застиглий до кінця бетон. Саме він невдовзі обвалився та потягнув за собою інші перекриття.

На засіданні будівельної комісії було вирішено замінити стелі з залізобетону на залізні балки. Роботи планували завершити до липня на перших двох поверхах. Та все ж запустити у роботу телефонну станцію, але телефонні апарати прибули (або не прибули, бо розпочалася революція) у Харків тільки через 15 місяців.

У радянські роки будівля продовжила використовуватися як телефонна станція. Нині вона є пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення.

Галерея

Джерела

Фото — Denis Vitchenko, Dmitry Glazunov, Тітаренко Михайло