Торговий будинок Альсонових
| Характеристика | Опис |
|---|---|
| Адреса | вулиця Полтавський Шлях, 57 |
| Рік будівництва | 1906 рік |
| Архітектор | Цауне Юлій Семенович |
| Стиль | модерн |
| Охоронний статус | Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7311-Ха |
| Автентичні двері | Ні |
Історія
Сучасна вулиця Полтавський Шлях, а колись Катеринославська, виникла наприкінці XVII століття як дорога з харківської фортеці до Катеринослава (нині Дніпро) та Полтави — звідси й назви. На вулицю в сучасному розумінні цього слова Полтавський Шлях перетворився лише в другій половині XVIII століття, коли було прийнято план забудови міста. У 1804 році, коли всі харківські вулиці дістали сталі назви, Полтавський Шлях, забудований тоді дерев’яними будинками до Холодної гори, було названо «Катеринославська вулиця» (назва вживалася до 1919 року).
Наприкінці XIX століття Катеринославська вулиця стала однією з найважливіших артерій міста, на ній було розміщено будинки губернатора та заможних міщан, насаджено сквер, збудовано перший у Харкові оперний театр (будівля не збереглася) та в 1905 році відкрито перший у Російській імперії кінотеатр «Боммер» (зберігся). У 1882 році вулицею було прокладено першій у Харкові маршрут кінного трамвая («конки»). На початку ХХ століття межа кам’яної забудови продовжилася вже далеко за вокзал, а поруч з ним стали зводити великі прибуткові, житлові будівлі.
Торговий будинок Альсонових збудовано у 1906 році за проєктом архітектора Юлія Семеновича Цауне на дворовому місці, що належало дружині підданого Великої Британії Єві Робертівні Альсоновій. Триповерховий будинок побудовано за технологією безбалочних монолітних залізобетонних конструкцій, яка вже кілька років використовувалася у місті.
Як і більшість інших своїх будинків, Юлій Цауне виконав його у стилі модерн. На фасаді можна знайти багато ліпнини з різними квітами. Третій поверх мансардний. Деталі люкарн на ньому нагадують голови птахів. Цікавою є і вхідна група з круглим вікном, схожа на ті, що можна побачити у старих будинків Нагірного району.
У 1920-х роках будинок був націоналізований радянською владою. На щастя, цьому витвору будівельного мистецтва вдалося пережити і радянські перебудови міста, і війну.
Галерея
Джерела
Фото — V.Petrovich