Церква Трьох Святителів

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Гольдбергівська, 101
Рік будівництва	1907 — 1915 роках
Архітектор	Ловцов Михайло Іванович, Покровський Володимир Миколайович, художник: Сокіл Олексій Якович
Стиль	псевдоруський, неовізантійський
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7052-Ха
Автентичні двері	Ні

Історія

9 січня 1906 на парафіяльному сході жителів Заїківської та прилеглих до неї вулиць було прийнято рішення звести храм в ім’я Трьох Святителів та обраний Будівельний комітет, головою якого став купець першої гільдії Григорій Йосипович Гольберг. Було оголошено, що Гольберг і його дружина Марія безоплатно передадуть для побудови храму свою ділянку на Заїківській вулиці (750 кв. сажнів = 0,34 га), а також пожертвують на його зведення 10 тисяч рублів та зобов’язуються сприяти будівництву. Проєкт розробив архітектор Михайло Іванович Ловцов.

Закладка Трьохсвятительського храму відбулася 2 вересня 1906 вже без участі важко хворого Ловцова, під керівництвом нового єпархіального архітектора Володимира Миколайовича Покровського, який і завершив будівництво.

Розпис церкви протягом двох років здійснив петербурзький живописець Олексій Якович Сокол, поєднуючи новий для тих років стиль модерн, з дотриманням канонів. Оригінальний іконостас було виготовлено в Італії за кресленнями Покровського. З боків іконостаса розташовані кіоти з іконами Трьох святителів та святої великомучениці Марії.

Площа храму дозволяла розмістити під час служби до 650 осіб. На будівництво пішло близько 2 млн штук цегли, а загальна сума витрат на всі роботи склала 200 тисяч рублів.

Будівництво було переважно завершено наприкінці 1914. Освячення храму звершив митрополит Флавіан 29 травня 1915.

Після революції 1917 року церкву в 1923 перетворили на склад, куди звозили церковне майно із закритих храмів. Але вже 17 березня 1925 у відповідь на клопотання 50 осіб району Заїківської вулиці губвиконком уклав з вірянами договір про передачу їм у безплатне безстрокове використання будівлі та предметів культу.

За короткий час храм завоював велику популярність у харків’ян, перевершивши за числом парафіян міський та катедральний собори.

Архівні документи про діяльність Церковної ради Трьохсвятительського храму закінчуються 1929 роком, але відомо, що церква продовжувала діяти до передвоєнних років. Настоятель храму П.Фомін та староста В.Скоркін були розстріляні за звинуваченням в антирадянській діяльності. Богослужіння відновилися в 1941 році, під час німецької влади. Офіційна реєстрація храму відбулася в 1944 році.

Галерея

Джерела

Трьохсвятительський храм (Харків) — Вікіпедія. . Фото — Тітаренко Михайло, Denys Glushko, Трехсвятительская церковь