Будинок інженера Салтикова

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Чернишевська, 16
Рік будівництва	1886 рік
Архітектор	Салтиков Микола Миколайович
Стиль	псевдоруський
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7481-Ха
Автентичні двері	Ні

Історія

Інженер-технолог Микола Миколайович Салтиков народився у 1839 році в сім’ї дрібного службовця з петербургу. Закінчив петербурзький технологічний інститут, працював на будівництві залізниць, зокрема Фастівської в Київській губернії. У Києві був одним з ініціаторів створення приватної гімназії на 4 класи, заснованої на пайях — грошовому внеску кожної родини-учасниці по 150 карбованців. На зібранні школи у серпні цього ж року було видано майже 100 паїв, а також вибраний керівник — педагог, перший біограф Тараса Шевченка Михайло Корнійович Чалий.

В 1883 році отримав місце начальника матеріальної служби курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Пізніше працював над будівництвом Харківсько-балашовської. 1897 року Салтиков від’їжджає у Катеринославську губернію (нині Дніпропетровська область) для проєктування та зведення там нових будівель металургійного Петровського заводу. Пізніше він пішов у відставку й зайнявся громадською діяльністю.

У 1885-1886 роках за власним проєктом Микола Салтиков зводить на цоколі двоповерховий будинок №16 по Чернишевській вулиці. Фасад виконаний у псевдоруському стилі. Будинок має по одній квартирі на поверх. На першому жив сам власник з дружиною Дар’єю та дітьми, а другу на 7 кімнат він здавав у оренду. З 1898 і до революції тут проживав видатний фізіолог, доктор медицини Василь Якович Данилевський.

А у 1899 році Микола Салтиков купує на розі Вірменського, Кострюнського та Петровського (нині Короленка) провулків велике дворове місце. За власним проєктом зводить двоповерховий прибутковий будинок, що зберігся й донині. Тут працювали магазин взуття А. Крафт, служба тяги курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці, контора Харківської Купецької Біржевої артілі, магазин цегли Редлих і Бергман, а також працював кондитерський магазин «Торти». 23 квітня 1902 року в будинку відкривається магазин Товариства виробництва теракотових і керамічних виробів заводу Е. Е. Бергенгейма.

З 1901 і до 1914 року Микола Салтиков був гласним Харківської думи, разом з гласним А. Ф. Брандтом ініціювали створення друкованого міського органу «Відомості Харківської Міської Думи». Він виступав за впровадження у місті нових ліній електричного трамвая, викупу у підприємців міської каналізації. Дмитро Іванович Багалій відмічав високі заслуги Салтикова в благоустрої ремесного училища, в облаштуванні електричної станції в місті. За його ініціативою на Благовіщенському базарі зведено будівлю критого ринку. На початку ХХ століття публікував статті у пресі «сучасними словами» з урбаністики. У 1915 році Микола Миколайович Салтиков помер.

З 1906 року в місті існував Харківський відділ Союзу боротьби з дитячою смертністю, одним з ініціаторів якого була дочка Миколи Ганна, а сам він був його почесним членом та меценатом. Салтиков допомагав у створенні організації «Краплі молока» — мережі виробництва та безплатної роздачі харчування дітям з бідних сімей. На кошти, значну частину яких пожертвував Салтиков, побудовано триповерхову будівлю інституту допомоги материнству та дитинству «Крапля молока» поряд з Дмитрівським мостом на Москалівці (будівля вціліла, але значно перебудована). Проєкт та нагляд за будівництвом виконав Микола Миколайович Салтиков. У радянські часи ця організація перетворена на українську організацію «ОХМАТДИТ».

Миколай Миколайович Салтиков мав ще трьох дітей. Його син та повний тезка Миколай Миколайович Салтиков (11 (25) травня 1872 — 28 вересня 1961) — видатний вчений, математик та механік. Після закінчення Харківського Університету у 1895, був залишений по рекомендації О. М. Ляпунова, В. А. Стєклова та К. О. Андрєєва для підготовки до професорського звання. Та захистив магістерську дисертацію «Про інтегрування рівнянь із частинними похідними першого порядку однієї невідомої функції» о 1899 році. Був відправлений на стажування до Франції та Німеччини. 1903 року зайняв кафедру раціональної механіки у Київському політехнічному інституті. У 1905 р. захистив докторську дисертацію в області математичних наук і невдовзі (у 1906 р.) стає професором раціональної механіки Харківського університету, де працює 12 років. У жовтні 1919 року, після окупації міста Денікіним, він був обраний гласним відновленої Харківської міської Думи від партії кадетів, став головою міста та брав участь у роботі Особливої комісії з розслідувань злочинів більшовиків, але в грудні покинув місто разом з Добровольчою армією. Переїхав до Тифліса, став професором математики в Грузинському університеті. Став членом-кореспондентом (1934), та потом дійсним членом Сербської королівської академії наук, працював у Математичному інституті Сербської академії наук. Помер 1961 року.

Другий син — Сергій Миколайович Салтиков (1874-1964), лікар-патологоанатом. 1897 року з відзнакою закінчив медичний факультет Харківського університету. 3 роки він відвідував операції в приватній клініці професора Н. П. Трінклера. Останні два роки навчання займався фізіологічною хімією, нормальною й патологічною гістологією у власній лабораторії, яку влаштував у будинку батька. Тут же проводив дослідження для хірургічної клініки Трінклера.З 1897 і до 1900 року слухав лекції у провідних інститутах Європи, а у 1900 році практикував пів року в Пастерівському інституті в Парижі. Працював у Гронінгенському університеті в Голландії, в 1902 році працював у Базельському університеті, який надав йому докторський ступінь. У 1915 році приїздить до Харкова, де спочатку стає завідувачем патологічного інституту Харківського комітету всеросійського союзу міст, а пізніше призваний на службу. 1918 року стає першим завідувачем кафедри патологічної анатомії медичного факультету Катеринославського (м. Дніпро) університету. 1921 року емігрував за кордон через прихід радянської влади. Працював у Загребському університеті, є автором понад 100 праць. Помер у 1964 році в Загребі.

Найстарша з доньок Салтикова Марія народилася, ймовірно, у 1873 році. З золотою медаллю закінчила гімназію Оболенської у 1888 році, продовжила навчання у Швейцарії. Пізніше повернулася у Харків. займалася педагогічною діяльністю, перебувала в Харківському Товаристві грамотності, була «правою рукою» Христини Алчевської в недільній школі, де й безоплатно викладала. Марія була організатором у Харкові двох приватних двокласних шкіл для дітей, суботньої єврейської школи для жінок, якою керувала 6 років. У 1899 році вона організовує власну складну жіночу школу імені Пушкіна. Навчання в ній проходило безплатно, школа утримувалася коштом пожертв. Деякий час вона знаходилася в приміщеннях будинку Салтикова у Вірменському провулку. 6 травня 1901 року Марія Салтикова нагороджена олександрівською стрічкою «за наснагу» за свою викладацьку роботу. Вийшла заміж за вдівця, приват-доцента Харківського ветеринарного інституту Дмитра Федоровича Конева. У 1921 році разом з сином й чоловіком емігрували в Сербію.

Віра Миколаївна Салтикова народилася у 1875 році. Як і сестри закінчила з відзнакою гімназію Оболенської, навчалася на філосовському факультеті університету Берну, викладала у недільній школі Алчевської. Вийшла заміж за учня недільної школи, передового робочого Олексія Чиркова. Померла у Харкові від тифу в 1923 році.

Ганна Миколаївна Салтикова народилася 1876 року, закінчила курс медичного факультету в Берні. У Харкові працювала в університеті та університетських клініках, отримала звання лікаря й працювала у педіатрії в Харківських гімназіях та дитячій поліклініці. З 1906 року член Харківського медичного товариства й активний член Харківського відділу Союзу боротьби з дитячою смертністю. Одна з організаторів «Краплі молока». Померла у Харкові в 1940-х роках. Похована разом з сестрою Вірою й матір’ю Дар’єю Василівною на Іоано-Усекновенському кладовищі (нині Молодіжний парк, могили не збереглися).

У 1920-х роках радянська влада націоналізовує все майно Салтикових. Його переоблаштували під тюремний підвідділ особливого відділу. З грудня 1920 і до лютого 1921 року по доносу тут сидів художник Василь Дмитрович Єрмилов. Пізніше тут розмістилися державні адміністративні та силові структури. У 1960-х тут відкрито пологовий будинок. Нині ж будинок закинутий. Перед повномасштабним вторгненням планувалося виключити його з переліку пам’яток архітектури та знести.

Галерея

Джерела

Неповторимые места нашего Харькова. Особняк Н. Н. Салтыкова на Чернышевськой, 16 — И. И. Говорова. . Салтиков Микола Миколайович — Вікіпедія. Фото — Тітаренко Михайло