Типографія С.П. Яковлева

Характеристика	Опис
Адреса	Гончарівський бульвар, 10
Рік будівництва	1898—22 жовтня 1900 року, надбуд. 1924—1934 роки
Архітектор	Невідомий
Стиль	промисловий, еклектика, цегляний
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7208-Ха
Автентичні двері	Так

Історія

Сергій Павлович Яковлев народився 10 червня 1839 року у родині дворян, які проживали у Володимирській губернії. Його батьком був Павло Павлович, офіцер, а матір’ю — Єлизавета Василівна (у дівоцтві Калачова).

У 1857 році він завершив навчання в Пажеському корпусі, отримавши звання прапорщика та був призначений до стрілецького батальйону. Протягом своєї кар’єри обіймав різні посади, серед яких — надвірний радник (1871), камергер (1874) та дійсний статський радник (1880).

Після звільнення з військової служби в 1858 році, Яковлев почав працювати у Міністерстві внутрішніх справ. Згодом обіймав посади в управлінських органах, зокрема був чиновником для особливих доручень при генерал-губернаторі Москви, а також працював у Головному управлінні з питань кіннозаводства (1870–1874). У 1863 році спільно з іншими діячами заснував міське Товариство підтримки працьовитості, а також долучився до створення благодійних закладів, серед яких — установа імені святої Марії Магдалини. У 1892 році нагороджений орденом св. Володимира 2-го ступеня.

Сергій Павлович був автором публіцистичних і літературних творів. Помер у 1906 році. Був одружений та мав сина Анатолія, який став журналістом.

У 1869 році С. П. Яковлев заснував у Москві друкарню. Спочатку вона була зовсім маленькою, в її ресурсах були лише дві друкарські машини. Зі зростанням попиту на типографічні роботи й збільшенням діяльності головних замовників — залізниці, Товариство почало рости. Було створено відділення у Санкт-Петербурзі, Саратові, Самарі, Орлі, Томську, Козлові, Катеринославі (Дніпро), Києві. А 1882 року було найвище затверджене «Товариство «Друкарня С. П. Яковлєва»», що включало 10 друкарень по всій імперії.

У січні 1872 року, з метою виконання робіт із постачання продукції друкарні для нововідкритої Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, було засноване Харківське відділення «Типографії С. П. Яковлєва». Це було обумовлено тим, що доставлення з Москви була незручним, а інших найближчих друкарень Товариства Яковлева на маршруті не існувало. Первісно типографія розмістилася на розі Чоботарської та Ярославської вулиць в будинку Аглінцевої (вулиця Ярославська, 1; будинок втрачено) та складалося з трьох швидкодрукарських машин (ротаційних друкарських машин). До 1897 року їх стало вже 15, а також працювали 3 ліновальні та 15 додаткових парових машин з просторою набірною, палітурною майстернями та своєю стереотипною.

• Ротаційна машина — це пристрій для друкарського друку, що має циліндричну форму робочого органу. Призначена для розмноження поліграфічної продукції у великих обсягах і має високу швидкість друку.
• Ліновальна машина — це пристрій для нанесення ліній (розліновки) на папір. Вона використовувалась для виготовлення бланків, зошитів, журналів обліку, де потрібно було мати чітку розмітку рядків. Такі машини могли наносити як горизонтальні, так і вертикальні лінії, а також створювати спеціальні таблиці чи сітки.
• Набірна майстерня — це простір, де друкарі вручну або з використанням спеціальних машин (пізніше — лінотипів) складали текст для друку з окремих літер.
• Палітурна майстерня займалася виготовленням і зшиванням книг, журналів, зошитів. Там виконували переплітання аркушів у м’які або тверді обкладинки, а також обробку готових друкованих матеріалів.
• Стереотипна майстерня виготовляла друкарські форми шляхом створення відбитків (матриць) із вже готових текстових наборів. Стереотипи — це металеві копії набору, які використовували для друку великих тиражів. Вони дозволяли зберігати оригінальний текстовий набір для інших проєктів і значно прискорювали процес підготовки до друку.

Наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття типографія в основному займалася друком для Курсько-Харківсько-Севастопольської та Харківсько-Миколаївської залізниць, а з 1890 року — виконувала роботи з заготівлі телеграфних бланків для 28 губерній, друкувала понад 20 мільйонів бланків для народного перепису (ще 60 мільйонів надрукували інші відділення Товариства). Також типографія виконувала приватні замовлення на друк бланків, таблиць, відомостей, обгорток, адрес, афіш, запрошень, чайних обгорток і меню з малюнками тощо; мало вибір різноколірного та закордонного золотого паперу, виконувало замовлення на візитівки по 2 рублі за сотню. Видавався також список телефонних абонентів міста і книги, зокрема, книга Г. И. Кулжинського «Святитель Мелетій Леонтович, архієпископ Харківський і Охтирський (1784–1840)», видана у 1881 році. Вона розповідає біографію Михайла Леонтовича, українського релігійного діяча та педагога, мощі якого знаходяться у Благовіщенському соборі Харкова.

Число робітників у наприкінці ХІХ століття доходило до 150, а у 1912 році сягнуло 170. Для них крім участі в Товаристві взаємодопомоги, товариство організувало особливий капітал, з якого надавалася безоплатна допомога всім робітникам, що пропрацювали понад 5 років, і потребують термінових грошей на лікування, весілля, хрестини, поховання, виховання дітей і догляд за літніми. А в пам’ять про померлого завідувача типографії А.А. Єфім’єва заснована постійна річна стипендія в 60 рублів, що видається одному з найстарших робітників. Товариство працівників також займалося благодійністю та інколи жертвувало гроші, наприклад, для Товариства «швидкої допомоги».

16 лютого 1897 року типографія святкувала 28 років із заснування Товариства. У той час вона розміщувалася на розі Кінного і Газетного провулків у будинку Кузнецова (район Павлівського майдану; з 1891 року). До цього встигла пропрацювати в будинку Андреєвої на вулиці Катеринославській (нині Полтавський шлях, будинок №11 або №13 (обидва були її); після 1874 — до 28 квітня 1879), та на цій же вулиці у будинку Юма і Лістера (№41, проти Дмитрівської церкви; з 28 квітня 1879 — до приблизно 1890 року). Приміщення типографії до святкування було прикрашене прапорцями та щитами, були запрошені гості: начальник Харківської губернії гофмейстер Г.А. Тобізен, виконувач обов’язків директора губернського представника дворянства В.Ф. фон-дер-Лауніц, міський голова І.Т. Голеніцев-Кутузов, начальник Харківсько-Миколаївської залізниці Н.С. Островський, начальник харківського жандармського поліційного управління залізниці полковник В.Н. Епанчин, вищі агенти Харківсько-Миколаївської та Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниць та інші. Молебень був здійснений в приміщенні набірної, після чого проведено урочистий обід, де від імені працівників директор правління П.А. Яковлев вручив кожному з директорів — С.П. та Н.П. Яковлевим та Н.І. Чайковському — по розкішному плюшевому альбому з картками працівників та з написами із накладних срібних букв. П. Яковлев вимовив тост та озвучив, що правління печатні постановило заснувати в Харкові для дітей своїх робітників стипендію в жіночому училищі Благодійного Товариства та ще три у місцевому ремісничому училищі. Відомий фабрикант М.С. Кузнецов, в будинку якого була розміщена типографія, підніс правлінню хліб-сіль на тонкому фарфоровому блюді, виготовленому його фабрикою.

Наприкінці 1890-х років міщанин Шаховський Іван Олексійович продає свою землю на розі Богуновсього провулка та Гончарівського бульвару. У 1898 році розпочинається будівництво нової власної будівлі типографії за проєктом нині невідомого архітектора. Залізобетонні перекриття будівлі виконала технічна контора В. Поль, яка також виконувала роботи зі зведення Державного і Торгового банків, будинку О. Йозефовича й заводів у губернії.

22 жовтня 1900 року будівля була офіційно добудована та освячена. Споруда оформлена в еклектичному цегляному стилі, при вході зроблено витончений кований навіс, що зберігся. Вціліли також дерев’яні віконні рами. Для зручності працівників будівля спроєктована з великими вікнами та високими стелями, щоб впустити у приміщення маси світла та повітря, обладнано вентиляцію, парове опалення та електричне освітлення, встановлено 15 машин, а місця запроєктовано ще на стільки ж.

У 1905 році на типографії відбулися страйки серед працівників, які разом з друкарями «Гутенберг та Штенберг» висунули свої вимоги, серед яких був восьмигодинний робочий день, збільшення заробітної плати на 40%, скасування понаднормових робіт, ввічливе поводження з робітниками тощо.

У 1920-х роках типографію націоналізовано радянською владою. У 1919 році тут видано збірку розпоряджень радянського робітничо-селянського уряду України. У роки революції та російсько-української війни друкарня та її обладнання постраждали. У 1924—1934 роках проведено модернізацію, а також надбудовано третій поверх, тут працювала 4 друкарня міністерства шляхів сполучення.

З 2000 по 2010 рік в будинку знаходилась фірма «Харківська Друкарня №2», а після її закриття, приміщення здавалися в оренду. У 2021 році у занедбаної будівлі колишньої типографії з’являється новий власник — харківська компанія Alter Development, яка вирішила ревіталізувати історичну будівлю, перетворивши її в культурний центр DRUK, який розпочав свою роботу у 2022 році. А нині планується реставрація будівлі, яка з 1980 року має статус пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення №7208-Ха.

Галерея

Оголошення про роботу типографії С.П. Яковлева, опубліковане у газеті «Харківські губернські відомості» у лютому 1873 року. В рекламі вказане перше місце роботи харківського відділення типографії — будинок Аглінцевої, що знаходився на вулиці Ярославській, 1 Оголошення про роботу типографії С.П. Яковлева, опубліковане у газеті «Харківські губернські відомості» у червні 1873 року Оголошення про роботу типографії С.П. Яковлева, опубліковане у газеті «Харківські губернські відомості» у травні 1873 року Оголошення про переїзд типографії С.П. Яковлева. Квітень 1879 року Оголошення в харківській газеті за листопад 1900 року про те, що «Типографія С.П. Яковлева» друкує «Список абонентів Харківського телефону» Типографія С.П. Яковлева в списку промислових підприємств Харкова у 1912 році Оголощення про набір працівників у «Типографію С.П. Яковлева» у Харкові. Березень 1898 року Стаття у газеті «Південний край» за жовтень 1900 року про завершення будівництва нової будівлі «Типографії С.П. Яковлева» Оголошення про здавання в оренду приміщення, де знаходилася «Типографія С.П. Яковлева» до переїзду у власну будівлю. Серпень 1900 року Оголошення в харківській газеті про пожертви від працівників «Типографії С.П. Яковлева» на Товариство швидкої допомоги. Грудень 1913 року Квітень 1913 року Оголошення в газеті «Південний край» за квітень 1903 року про продаж друкарських машин з Типографії С.П. Яковлева Титульна сторінка книги, віддрукованої в типографії С.П. Яковлева в Харкові Титульна сторінка книги, віддрукованої в типографії С.П. Яковлева в Харкові

Джерела

Фото — WoxBox, Андрей Кравчук, Fakel