Комерційний інститут | Харківська мапа

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Алчевських, 44
Рік будівництва	1914—1916 рр.
Архітектор	Бекетов Олексій Миколайович, художник: Загоскін Іліодор Іліодорович
Стиль	неокласицизм
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7010-Ха
Автентичні двері	Так

Історія

З ініціативою створення комерційного інституту в Харкові в 1908 р. виступив професор Харківського університету М. І. Палієнко. Ініціатива отримала підтримку Харківського купецького товариства, З’їзду гірничопромисловців півдня Росії й Харківського біржового комітету. За пропозицією М. Ф. Фон-Дітмара 36-й З’їзд гірничопромисловців півдня Росії подав міністрові С. І. Тімашеву записку з обґрунтуванням необхідності відкриття в Харкові комерційного інституту з гірничопромисловим відділенням. Проєкт статуту інституту було схвалено Загальними зборами харківських промисловців і торговців.

Перешкодою створенню інституту була позиція Міністерства торгівлі й промисловості, яке, рахуючись з думкою консервативних кіл Державної ради, не наважилося подавати законодавче представлення про створення чергового не державного вищого навчального закладу не університетського типу, оскільки майже одночасно діяльність розпочали комерційні інститути в Москві та Києві. 25 червня 1911 року І. К. Велитченко, М. І. Палієнко, Л. В. Сирвінт і О. К. Погорелко були прийняті міністром С. І. Тімашевим. Вихід було знайдено в організації навчального закладу нижчого рівня — Вищих комерційних курсів.

У 1911 році Харківське купецьке суспільство обрало спеціальну комісію з організації курсів за участю підприємців і наукових діячів міста (С. М. Жевержеєв, М. Ф. Фон-Дітмар, П. П. Рижов, Г. О. Гольберг, професор М. І. Палієнко, В. Ф. Левітський та ін.). Професор М. І. Палієнко склав проєкт статуту, навчальних програм і 4-х літнього фінансового кошторису інституту.

Статут курсів був затверджений міністром 26 травня 1912 року. Урочисте відкриття занять відбулося 10 жовтня 1912 р. Відповідно до Статуту, Вищі комерційні курси Харківського купецького суспільства були віднесені до розряду вищих навчальних закладів, що мали на меті давати комерційну і політико-економічну освіту.

Харківські комерційні курси належали до вищих навчальних закладів міста, курс навчання — чотирирічний, навчальні плани відповідали програмі загальнодержавних інститутів. Для 3 та 4 курсів прийняті спеціальні цикли: комерційно-економічний, банково-страховий, земського та міського господарства, промисловий з відділенням гірничої промисловості.

З 1912 року навчальний процес відбувався в будівлі комерційного училища (вулиця Григорія Сковороди, 77) у вечорі. У 1914 році по вулиці Єпархіальній, 52 (нині вулиця Алчевських, 44), було закладено нову будівлю, спеціально призначену для курсів. Проєкт архітектора Олексія Миколайовича Бекетова передбачав низку технічних нововведень і використання найсучасніших на той час інженерних систем і комунікацій: залізобетонних конструкцій, гідроізоляції фундаменту, звукопоглинальних і теплоізоляційних перекриттів, були витримані пожежобезпечні стандарти будівництва й обладнання. Уперше в Російській Імперії використовувався метод Ф. Уатсона, що дозволяв пригнічувати відбиті звукові хвилі в аудиторіях і покращував їх акустику. Спеціально створена інженерними фірмами ефективна система опалювання, заснована на нагнітанні в приміщення нагрітого повітря, дозволяла з мінімальними витратами підтримувати взимку комфортну температуру в аудиторіях заввишки 5,35 м і 7,82 м.

Навчальний корпус було витримано у ренесансному стилі «Palladio», він мав характерні для творчості Бекетова просторий хол і широкі мармурові сходи з бронзовими світильниками. У будівлі розташовувалися дві лекційні аудиторії на 400 людей кожна і малі аудиторії на 60 місць, приміщення для семінарів, музею і навчальних кабінетів, лабораторій, наукова бібліотека, вестибюль з гардеробом на 1500 людей, найбільший в місті актовий зал. Для нового корпусу були поставлені спеціальні меблі й професійне устаткування.

Будівництво було закінчене до осені 1916 року, на рік пізніше передбачених довоєнним контрактом строків.

31 березня 1916 року Державною думою та 21 червня того ж року Державною радою прийнятий закон про перетворення в Харківській Комерційний Інститут з правами вищих державних навчальних закладів комерційних курсів. 17 грудня 1916 року міністр затвердив оновлені правила, навчальний план і бюджет інституту.

У період революції 1917 року і Громадянської війни діяльність інституту була дезорганізована студентським страйком і діями Радянського уряду.

11 березня 1919 року в інститут був призначений комісар — студент ХТІ Л. М. Майєр. ХКІ був об’єднаний з юридичними факультетами обох університетів (імператорського і жіночого), навчальні плани були зруйновані введенням нових «обов’язкових» предметів, був фактично ліквідований ценз прийому.

Із заняттям Харкова Добровольчою армією нормальне життя інституту було відновлене. Професори й викладачі брали активну участь в Білому русі. В будівлі ХКІ діяли курси права і політики ОСВАГ, проводилися засідання Академічного союзу, в Актовому залі з успіхом проходили антибільшовицькі публічні лекції. У інституті влаштовувалися добродійні концерти та танці на користь лазаретів. У жовтні 1919 року ряд професорів приєдналися до підписантів складеного В. Ф. Левітським «Відозви російських вчених до Європи», де різко засуджувався більшовизм. На початок занять у вересні 1919 р. на 1-й курс було прийнято 850 студентів.

З відступаючою Добровольчою армією місто покинули багато провідних вчених, які або емігрували, або припинили співпрацю в інституті (М. М. Анциферов, О. М. Терпигорєв, Д. М. Іванцов, О. М. Челинцєв, Й. А. Трахтенберг та ін.), в червні 1919 року були жорстоко вбиті чекістами взяті за заручників проф. М. С. Стеллецький і член Опікунської ради купець С. М. Жевержеєв.

Наприкінці 1919 — початку 1920 р. радянською владою в інституту були відібрані будівля і бібліотека, навчальна діяльність практично припинилася. У 1920 році ХКІ реорганізований в Харківський інститут народного господарства.

Сьогодні збереглася триповерхова будівля виконана у неокласичному стилі, її фасад прикрашений великими вікнами, рустом, фронтоном. Всередині будівлі збереглося оформлення деяких приміщень, великі парадні сходи з мармуровими балясинами, колони, пілястри, скульптури, розписи Іліодора Іліодоровича Загоскіна. На будівлі збереглася оригінальна табличка, де зазначено ім’я архітектора і рік будівництва.