Гуртожиток університету

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Трінклера, 8
Рік будівництва	26 серпня 1900—1902 рік, внутр. рек. 1907 рік
Архітектор	Величко Віктор Валеріанович
Стиль	неоренесанс
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7437-Ха
Автентичні двері	Так

Історія

Ця триповерхова будівля, відома багатьом харківцям як музей природи, первісно будувалася як студентський гуртожиток Харківського імператорського університету (нині Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна).

Проєкт був виконаний українським архітектором Віктором Валеріановичем Величком. Фасади створені у поєднанні неоренесансу та цегляного стилю. 26 серпня 1900 року розпочалися будівельні роботи, на яких працювало до 200 мурувальників. Спорудження планували завершити за півтора року. 17 вересня о 12 годині відбулася урочиста церемонія закладки будівлі у присутності піклувальника навчального округу В. К. фон-Анреца, ректора університету Г. І. Лагермарка, деяких професорів, членів будівельної комісії та службового персоналу. Після молебня, здійсненого настоятелем університетської церкви, присутнім і робітникам було запропоновано частування.

Спорудження стін та даху було завершене до листопада 1901 року, а у 1902 році всі приміщення були облаштовані.

Всередині кожного поверху, навколо всієї будівлі, обходив коридор, з боків якого розташовувалися кімнати для житла одного, двох або трьох осіб. Кожна кімната мала розміри 6.4 на 5.6 метрів та стелі на висоті 4.2 метри. Дерев’яними перегородками вони підрозділялися на дрібніші відокремлення. Усього влаштовано 140 кімнат, на 250 осіб бідних студентів. За кімнати з облаштуваннями та прислугою стягували від 17 до 20 рублів.

При гуртожитку влаштована їдальня, читальня, ванни, теплі клозети, кухні та різні господарські пристосування. Підвальний поверх призначався для квартир прислуги та для приміщення центрального опалення. Будівля освячувалася електрикою.

У серпні 1902 року декілька приміщень гуртожитку передані для безоплатного проживання депутатів, відряджених різними Товариствами й установами на XII археологічний з’їзд, що відкривався в Харкові 15 серпня.

1907 року було прийняте рішення про переміщення у будівлю гуртожитку фізико-математичного факультету, для чого проведена реконструкція приміщень.

1907 року, до сторіччя з дня заснування, в приміщення колишнього гуртожитку переїхав зоологічний музей реорганізований із зоологічного кабінету.

У 1805 році незабаром після відкриття Харківського Імператорського університету (тепер — Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна) граф Северин Потоцький, опікун Харківського навчального округу, придбав в Санкт-Петербурзі колекцію італійця Четто, яку складали безліч видів тварин: 125 опудал птахів, 36 морських їжаків, 18 морських зірок, 100 екземлярів коралів, 2623 раковин молюсків, 235 метеликів, 540 жуків, 520 штук мінералів, фізичні інструменти. Наступного року в Ганновері був придбаний Природничий кабінет професора Андре, в якому були зібрання птахів, комах, скам’янілостей та мінералів.

20 березня (2 квітня за новим стилем) 1807 року придбані колекції прибули до Харкова — ця дата вважається датою заснування Харківського музею природи. На основі колекцій в університеті був створений Природничий кабінет, що складався з зоологічних і мінералогічних зібрань. Хранителем кабінету був призначений професор ботаніки Ф. А. Делавінь, а завідувачем мінералогічнимих колекцій і скам’янілостей — професор хімії Шнауберт. Згодом Природничий кабінет розділили на Зоологічний і Мінералогічний.

Професори, які завідували Природничим кабінетом, вели роботу не тільки по збереженню фондів, але й по їх збільшенню. Наприклад, за керівництва професора І. А. Криницького у 1826—1838 роках зібрання кабінету збільшилось з 1 987 до 7 924 екземплярів. За п’ять років керівництва професора І. О. Калініченко кількість екземплярів тварин збільшилась до 14 870. За заповітом кабінету були передані колекції статського радника Д. А. Донець-Захаржевського — це колекція з місцевих і екзотичних жорсткокрилих (19 217 видів), колекція мушель молюсків (3 218 видів), колекція скам’янілостей, яка надійшла до Мінералогічного кабінету. У 1905 році кабінет отримав від професора ботаніки В. М. Арнольді в подарунок колекції коралів, мушель молюсків, змій, привезені ним з островів Малайського архіпелагу.

У 1937 році наукове керівництво музеєм став здійснювати завідувач кафедри дарвінізму і генетики професор І. М. Поляков. Музей став називатися Музеєм дарвінізму, в ньому створили два відділи: відділ класичного дарвінізму і відділ походження людини.

З початком Другої світової війни у 1941 році Університет був евакуйований, але музей залишився в місті. Завдяки зусиллям співробітників основну частину колекції музею вдалося зберегти. І. М. Поляков продовжував очолювати музей, і після поновлення радянського контролю над Харковом в 1943 році в музеї відновилися роботи. У 1948 році директором музею став В. І. Грубант.

У 2022 році будівля музею постраждала від обстрілів. В будинку збереглися старі дерев’яні двері та частини інтер’єру, а перед будівлею встановлені скіфські баби.

Галерея

Джерела

Державний музей природи Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна — Вікіпедія. Фото — Avaness, Андрей Кравчук, Вадим Озира