Прибутковий будинок О. Потебні

Прибутковий будинок О. Потебні

ХарактеристикаОпис
Адресавулиця Дівоча, 5
Рік будівництва1903 рік
АрхітекторЦауне Юлій Семенович
Стильнеоготика
Охоронний статусПам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7072-Ха
Автентичні дверіНі

Історія

Сьогодні одна з центральних вуличок Харкова носить ім’я професора Харківського університету, українського філолога Олександра Опанасовича Потебні. Він жив в одній з садиб на цій вулиці у 1870-1880-х роках. Зовсім поруч знаходиться коротка, 200-метрова вулиця, Дівоча. У 1903 році Потебня купує тут велику земельну ділянку, будує тут два триповерхові будинки за проєктом українського архітектора латвійського походження Юлія Семеновича Цауне, яки прикрасив Харків багатьма відомими спорудами: будинком Алад’їна на Сумській, готель «Версаль» на Конторській, Мордвинівська синагога у пров. Кравцова тощо. Два будинки, один на червоній лінії, другий у дворі за будинком ХІХ століття, архітектор виконав мов середньовічні європейські замки.

Будинок №3 виконаний парадніше за дворовий. Фасад не потинькований, на ньому можна помітити різницю у кольорах цегли: зверху вниз спускаються лінії жовтішої цегли, з якої виконані й деякі деталі будинку: пілястри, колони, невеличкі фронтони. Над входом цікаве трикутне й велике аркове вікно, де збереглися рами цікавої форми. Будинок має два під’їзди: парадний і чорний. В центральному збереглися мармурові сходи з кованими бильцями, деякі дерев’яні квартирні двері. Будинок №5 виконано у схожих формах, але простіше.

Квартири будинків здавалися в оренду. Після смерті Олександра, будинок перейшов до його сина Андрія. У 1920-х роках споруди були націоналізовані радянською владою. З того часу це звичайні житлові будинки.

Галерея

Прибутковий будинок О. Потебні Прибутковий будинок О. Потебні Прибутковий будинок О. Потебні Прибутковий будинок О. Потебні Прибутковий будинок О. Потебні Прибутковий будинок О. Потебні Прибутковий будинок О. Потебні Прибутковий будинок О. Потебні Прибутковий будинок О. Потебні

Джерела

Фото — V.Petrovich, Тітаренко Михайло