
Будинок купця Івана Романенка
Характеристика | Опис |
---|---|
Адреса | вулиця Конторська, 26 |
Рік будівництва | 1908 рік |
Архітектор | Фельдман Валентин Августович |
Стиль | модерн |
Охоронний статус | Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7140-Ха |
Автентичні двері | Так |
Історія
Першим власником майбутнього дворового місця на вулиці Конторській (до 1840 року вона називалася Різдвяною) за № 26 був прапорщик Григорій Топчієв, який влаштував тут торговельну лазню. До 1798 року це була величезна земельна ділянка з садом і левадою, на якій знаходилися дерев’яний будинок, кілька флігелів і кухня, що окремо стоїть. Спадкоємці Топчієва продали це дворове місце 1823 року харківському міщанину Дмитру Степановичу Шатунову. Останній успішно займався торгівлею і з наступного року був зарахований до 3-ї гільдії купецтва. Шатунов, що раптом розбагатів, зніс усі старі будівлі і збудував двоповерховий кам’яний будинок, три кам’яні флігелі та кам’яні служби, а в глибині двору комори та стайню.
До 1870 домоволодіння занепало, і після смерті Миколи Дмитровича в 1879 перейшло до його вдові Ганні Дмитрівні. Спадкоємці купця Шатунова (незаміжня дочка Наталія Миколаївна та дружина лікаря колезького асесора Надія Миколаївна Зубарєва) продали його у 1895 році поручику у відставці Івану Павловичу Харинському. Будинки були настільки в занедбаному стані, що не давали й половини можливого доходу від здавання в оренду.
Невідомо, на що розраховував Харинський, але упорядкувати захащене домоволодіння у нього коштів не було, тому 25 квітня 1906 року він продає дворове місце харківському купцю 1-ї гільдії Івану Федосійовичу Романенку за 40000 рублів. Попри наявність будівель, фактично це була ціна за порожнє місце в 1056 квадратних сажнів, у жвавій частині міста, поблизу Катеринославської вулиці.
Інтерес до купівлі тут дворового місця та будівництва житлової будівлі в Івана Романенка був не випадковим: річ у тому, що він купив кондитерську фабрику купця Дмитра Костянтиновича Кромського, яка розташовувалась по Конторській, 29. На фабриці була житлова будівля, де мешкав сам Кромський, але, мабуть, Романенко це не зовсім влаштовувало. Тим більше, що в його сім’ї крім дружини Глафіри Кузьмівни (1879 року народження) були двоє синів (Володимир, 1899 р.н. та Дмитро, 1900 р.н.) та двоє дочок (Віра, 1901 р.н. та Наталія, 1903 р.н.). Сам Іван Федосійович Романенко народився в 1871 році, в 1890-і роки був купцем 2-ї гільдії, займався благодійністю, а в 1-ю гільдію був зарахований разом з рідним братом Єлисеєм у 1903 році.
Після придбання дворового місця Романенко замовляє проєкт двоповерхового з мезоніном та підвалом житлового прибуткового будинку, а також службової будівлі архітектору Валентину Августовичу Фельдману. Будівля будинку була закінчена в жовтні 1908 року й обійшлася в 119 091 рубль, а загальна оцінка домоволодіння становила 1908 168 371 рубль сріблом.
Будинок, за свідченням чиновників, які його оцінювали, збудовано капітально та розкішно. У ньому були залізобетонні стелі з ліпниною та альфрейним розписом, мозаїчні сходи. Його прикрашали великі дубові двері та вікна з добрими масивними приладами до них. Підлоги переважно паркетні, на кухнях, ванних і клозетах метлахская плитка, в окремих кімнатах соснові підлоги. У кухнях стояли російські печі та плити.
На першому поверсі будинку було дві квартири, одна на шість, друга на вісім кімнат, у кожній були передня кухня, ванна кімната з опаленням. У більшій квартирі були дві додаткові кімнати для прислуги.
На другому поверсі знаходилася наповнена масою світла та повітря квартира господаря з 14 кімнатами, передньою, їдальнею, обробленою дубом, кухнею, двома кімнатами для прислуги, ванною та двома клозетами.
У підвальному поверсі було центральне парове опалення, службові приміщення для квартиронаймачів, а також дві квартири по три кімнати, кожна з передпокою та кухнею. У мезоніні була ще одна квартира на дві кімнати з передньою та кухнею.
У службовій споруді у дворі розташовувалася пральня, льодовик, каретний сарай та стайня. Пізніше будівлю буде перебудовано на двоповерховий кам’яний флігель.
Не встиг Романенко закінчити будівництвом свій будинок, як змушений був його закласти до Харківського земельного банку, отримавши 60 тисяч рублів на 38 років та 4 місяці. Проте вчасно виплачувати банку гроші Романенко не міг. Потрібно також розуміти, що в цей період Романенко робить великі вкладення в удосконалення кондитерської фабрики і йому доводилося обирати між успішним веденням своєї справи та розкішною квартирою у власному будинку. Природно, як будь-яка розсудлива людина, Романенко обирає перше і 26 травня 1911 року продає домоволодіння харківському купцю 2-ї гільдії Борису Володимировичу Шапару за 100 тисяч рублів, куди входив і борг банку (58 95 75 копійок). Сам Романенко із родиною переїхав на квартиру вулицею Пушкінською, 82.
Новий власник теж не жив у купленому будинку, сім’ї у нього не було, і розкішна квартира у 14 кімнат йому просто була не потрібна. Борис Володимирович Шапара проживав то в готелі «Марсель», то у квартирі, де розташовувалася контора та магазин його фабрики по Катеринославській, 18. Будинок на Конторській, 26 був застрахований власником у Московському товаристві страхування від вогню на 145 000 рублів, і коли 24 лютого 1916 року в будинку сталася пожежа, то збиток у 533 рублі був йому сплачено сповна.
Вже навесні 1919 року будівля по Конторській, 26 була націоналізована, сам Шапара як бельгійський підданий покинув Харків і виїхав за кордон. У 1920-ті роки будинок належав «Українрадіо» та входив до житлового кооперативу № 32, тут проживало до 100 осіб робітників та службовців. Сучасний стан будівлі не тішить, поза всяким сумнівом, він є окрасою Харкова і потребує реставрації.
Галерея
Джерела
Андрій Парамонов «Прогулки по Харькову с Андреем Парамоновым. Дом купца Ивана Романенко по Конторской улице» — KharkivToday (2day.kh.ua). Фото — Тітаренко Михайло, Iryna Burdeniuk, Татьяна Ремусовна