Одноповерхова садиба ХVIII століття
| Характеристика | Опис |
|---|---|
| Адреса | вулиця Римарська, 4 |
| Рік будівництва | 1790-ті роки |
| Архітектор | Невідомий |
| Стиль | класицизм |
| Охоронний статус | Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7350-Ха |
| Автентичні двері | Ні |
Історія
Попри те, що на будівлі на вулиці Римарській, 4 знаходиться меморіальна дошка, присвячена Харківському міському голові, купцю 3-ї гільдії Єгору Урюпіну, цей будинок ніколи йому не належав. Головним і найвагомішим аргументом є той факт, що будинок Урюпіна був кам’яним, а будинок №4 – дерев’яний. Але хто ж тоді збудував будинок і потім володів цим будинком, жив тут?
1733 року значковий товариш Полтавського полку Єрофій Краснокутський вийшов у відставку та переїхав до Харкова. У нашому місті з 1718 року його син Олексій служив підпрапорним Харківського слобідського козачого полку. Власне, саме з цієї причини батько переїхав до Харкова, де купив дворове місце на майбутній вулиці Римарській. Тут він згодом збудував одноповерховий дерев’яний будинок.
Олексій Єрофійович у наступні роки став сотником Харківського полку, а з 1748 року – вийшов у відставку. У Харкові у нього народилися троє синів – Костянтин, Матвій та Микола. Матвій Олексійович Краснокутський здобув освіту в Харківському колегіумі, а після ліквідації слобідських полків служив деякий час у Харківському легкоконному полку та у відставку вийшов корнетом. У 1790-х роках він будує на дворовому місці, купленому дідом, новий будинок (сьогодні – будівлю № 4 по вул. Римарській) і служить засідателем у Харківському повітовому суді.
Новозбудований будинок був змішаною спорудою, підвали й перший поверх у ньому були кам’яні (там розташовувалися торгові приміщення), а другий - житловий поверх - був дерев’яний. У будинку було 10 кімнат на дві квартири. Слід зазначити, що підвальні приміщення були значно більшими за житлові. Будинок опалювався печами, а пізніше до нього були прибудовані службові споруди. Трохи згодом праворуч з’явився флігель, цей будинок будувався виключно як торговельні приміщення – лавки. Цей будинок був повністю цегляним, опалювався печами. Пізніше в ньому облаштували одну квартиру та бакалійну лавку.
Краснокутські володіли дворовим місцем ще у 1840-ті роки, потім воно перейшло у володіння дворян Ковальських, близько 20 років їм володіли спадкоємці купця Олександра Чикина. З 1888 року – міщанка Олександра Іванівна Толмачова. 1902 року домоволодіння купила дружина дійсного статського радника Євгенія Василівна Кульчицька. 1913 року його було переписано колезькому секретареві Михайлу Миколайовичу Починкову, а 1916 року будинок купив кандидат прав Матеуш Герценштейн. Через два роки, 15 лютого, будинок придбало Перше російське страхове товариство. 1922-го в цьому домоволодінні було створено житловий кооператив № 132, тут проживали 32 особи.
Сьогодні будинок представляє особливу цінність для Харкова. По суті, це єдиний уцілілий житловий будинок, побудований у XVIII столітті і є цілісним ансамблем міської садиби того часу. На жаль, будівля досить сильно відрізняється від свого первісного вигляду через проведені перебудови, керамічні плитки, рекламу та розширені вікна торговельного приміщення. Дуже шкода, що ми не дбаємо про збереження колориту нашого старого міста.
Галерея
Джерела
Андрій Парамонов «Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме Матвея Краснокутского по улице Рымарской» — KharkivToday (2day.kh.ua)