Будівля страхового товариства «Саламандра»

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Сумська, 17
Рік будівництва	1914—1916 роки
Архітектор	Верьовкін Микола Миколайович
Стиль	неокласицизм
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7397-Ха
Автентичні двері	Ні

Історія

Страхове товариство «Саламандра» засноване у січні 1846 році, воно стало третім з найстаріших російських товариств, створених для страхування від вогню.

За символ компанії було вибрано хвостату земноводну тварину, саламандру. У європейській мітології саламандра є створінням, яке пов’язане з вогнем. Це образ, що виник, ймовірно, через спостереження за реальними саламандрами, які часто ховалися під вологими колодами. Коли ці колоди кидали у вогонь, саламандри вибігали назовні, що дало підставу думати, ніби вони живуть у полум’ї. Вважалося, що якщо кинути її в багаття, воно згасне.

У давньогрецьких і римських джерелах, зокрема в працях Плінія Старшого, саламандру описували як істоту, що могла б гасити вогонь своїм тілом або ж була настільки холодною, що витримувала навіть найбільший жар. Середньовічні алхіміки та окультисти також асоціювали саламандру з елементом вогню. Наприклад, Парацельс, швейцарський лікар і алхімік XVI століття, відносив саламандру до одного з елементарних духів, які керують стихіями, і приписував їй управління вогнем.

Саме слово «саламандра (salamandre)» може походити з перської мови «سمندر‎ (samandar)»: sām — «вогонь», andarūn — «всередині».

Цей образ саламандри як істоти, що не боїться вогню і навіть живе в ньому, вкорінився у середньовічному мистецтві, геральдиці та літературі. Наприклад, французький король Франциск I обрав саламандру своїм геральдичним символом з гаслом «Я живу у вогні й гашу його» (фр. «Nutrisco et extinguo»). Це підкреслювало ідею стійкості перед труднощами.

Християнський теолог, філософ і церковний діяч Аврелій Августин Іпонійський (IV—V ст.н.е.) використовував саламандру, як символ проклятих, які будуть страждати від вічного пекельного вогню, не маючи можливості померти.

У давніх зображеннях саламандра з’явилася як свого роду змій, оточений вогнем. У сучасніших вона мала вигляд справжньої амфібії, але огорнутою полум’ям. Саламандра як символ також зустрічається на формі пожежників у романі Рея Бредбері «451 градус за Фаренгейтом».

У цьому контексті саламандра стала символом стійкості до вогню, що логічно пояснює її використання страховими компаніями, особливо тими, що спеціалізувалися на захисті від пожеж.

Фенікс натомість символізує дещо інший аспект вогню. У багатьох культурах, зокрема в давньоєгипетській та грецькій мітологіях, Фенікс – це птах, який відроджується з попелу після спалення. Він є символом циклу смерті й відродження, воскресіння та безсмертя. Хоча Фенікс також пов’язаний із вогнем, він більше репрезентує трансформацію та нове життя після руйнування, а не стійкість до вогню, як саламандра.

Страхове товариство Саламандра розширялося, запровадило ще й послуги транспортного страхування, страхування від нещасних випадків та життя, працювало і в Харкові.

У лютому 1914 року страхове товариство купляє у Миколая Афанасійовича Сочави велике дворове місце між Сумською та Римарською вулицями за 350 000 рублів, а також будинок Ландсберга 85 000 рублів, щоб збільшити фасад на Сумській.

Товариство архітекторів-художників у Петербурзі організувало конкурс проєктів на спорудження грандіозної шестиповерхової будівлі. В ньому взяли участь 24 роботи, а перше місце зайняв проєкт молодих архітекторів, студентів Петербурзької Академії мистецтв М. В. Редькіна та Д. М. Бердникова. Пізніше він був допрацьований досвіченим архітектором, автором інших прибуткових будинків Товариства Миколою Миколайовичем Верьовкіним. Він також додав до проєкту скульптурний картуш з емблемою товариства, який підтримують два ведмеді, та фігури.

2 липня 1914 року проєкт нової будівлі був розглянутий і затверджений міською управою з застереженнями щодо навантаження та пожежної безпеки.

Новий будинок, що прибудовувався до старого, зіграв на руку злодіям, які користувалися риштуваннями, щоб перебиратися на дахи заселених будинків, а з них на горища. Так, грудні 1914 року пограбовано будинок № 20 на Римарській вулиці. Були збиті замки на чотирьох горищах, що стало вже другим випадком з часів зведення будинку «Саламандра». Адміністрація будинку не слідкувала за тими робітниками, які залишаються на будівництві ночувати, а отже і нагляду за будівництвом, на яке могли проникнути злодії, не було.

12 січня 1915 року о 7-й годині вечора на будівництві «Саламандри» сталася пожежа від необережного поводження з вогнем. Пожежу загасили до прибуття пожежної команди, інформації про збитки немає.

Навесні 1916 року будівництво було завершене. Згідно з кошторисом, на зведення витрачено 1 100 000 рублів. Прибутковий будинок був забезпечений прогресивними для початку XX століття інженерними комунікаціями — ліфтами, сміттєпроводами, внутрішніми водостоками.

Фасади будівлі вирішені в стилі неокласицизму. Вони вирізняються досконалістю пропорцій та багатством пластики. З боку Сумської вулиці є парадний двір — курдонер. Головний фасад прикрашено двома скульптурами й чотирма погруддями в античному стилі, пілястрами іонічного ордера, медальйонами. Над арками височіють двоповерхові колони. На медальйонах, які тримають ведмеді, зображена саламандра. Над деякими входами встановлені скульптурні композиції, де діти тримають щит із зображенням саламандри, та двоколонні портики з декоративними вазонами.

Другий фасад будівлі виходить на Римарську. Його виконано у тому ж стилі, прикрашено шістьма скульптурами, одинадцятьма медальйонами, пілястрами. Всі скульптури на будівлі є репліками старих, які були знищені. З боку Римарської дві арки у двір. Всередині будинку збереглися мармурові сходи, пілястри, бергенгеймівська плитка й декілька дерев’яних дверей.

Будинок на Сумській був прибутковим, приміщення здавалися в оренду під магазини, контори. Головне харківське відділення товариства «Саламандра» знаходилося в будинку Гладкова на Миколаївській площі (нині майдан Конституції), у будинку № 19, навпроти Миколаївської церкви (зруйнована), та на вулиці Катеринославській, 49.

Однак не довго він служив прибутковим для товариства, лише трохи більше як рік. 1917 року в Росії почалася революція, яка переросла у громадянську війну в 1918. Страхове товариство «Саламандра» припинило діяльність на всій території Російської імперії та було реорганізоване за кордоном. З захопленням Харкова радянською владою, будинок був націоналізований. З 1920 року тут розміщувалися різні трести й контори ВРНГ УСРР, які в 1928 році переїхали в новозбудовану будівлю Держпрому.

У 1980 році будівля була відреставрована. Зараз це житловий та офісний будинок із магазинами на першому поверсі.