Купецький банк та готель «Асторія»

Характеристика	Опис
Адреса	майдан Павлівська, 10
Рік будівництва	1910—1913 рр.
Архітектор	Васильєв Микола Васильович та Ржепішевський Олександр Іванович, відновл.: Шпара Петро Юхимович
Стиль	північний модерн
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7278-Ха
Автентичні двері	Ні

Історія

Харківський Міський Купецький банк заснований 18 липня 1866 року. 1883 року капітал банку склав 1 000 000 карбованців. На початку ХХ століття Купецький банк займався фінансуванням створення й розвитку в Харкові електричного трамвая, робив зайоми міста, видавав кредити й суди.

Установа довгий час розташовувався в будинку купця Ламакіна, зведеному за проєктом архітектора Петра Антоновича Ярославського в 1810-х роках. До 1908 року будинок занепав і вимагав повної перебудови. Правління банку вирішило збудувати на його місці новий великий прибутковий будинок.

Для цього провели архітектурний конкурс, куди подали 21 проєкт-учасник та 1 проєкт з девізом «Просто» та проханням автора дати йому оцінку. Перше місце з премією 1 400 рублів здобув російський архітектор з Ейську Леонід Романович Сологуб і його проєкт з назвою «Весна». Це п’ятиповерхова модерна будівля, прикрашена невеликою кількістю ліпнини, балконами з вазонами. Над центральним входом невеликий щипець з годинником. Всередині застосовувався схожий стиль з квадратними колонами, барельєфами й невеликою кількістю ліпнини. Комісія коментувала ідею так: «…Фасад, хоч і суворий по деталях, але за загальною розбивкою трохи нудний. Перспектива вестибюля виконана художньо та стиль характерний для банку.». Однак, як ми знаємо, на розі Павлівського майдану й Плетнівського провулка стоїть зовсім інший будинок.

Хоч на конкурсі переміг будинок архітектора Сологуба, правління банку після розмови з інженером Ржепішевським, спільний проєкт якого разом з архітектором Васильєвим зайняв друге місце, вирішило віддати перевагу їх замислу.

Архітектор Олександр Іванович Ржепішевський народився 1879 року в місті Ізмаїл, Бессарабської губернії (нині Одеська область, Україна). У 1882 р. разом з батьками переїхав до Аккерману Одеської губернії. Навчався в Аккерманській чоловічій гімназії, потім у 4-й Одеській гімназії, далі слідом за старшими братами вступив на фізико-математичний факультет Новоросійського університету (Одеса). Вирішивши стати архітектором, їде до санкт-петербурга, де у 1903 р. закінчує петербурзький інститут громадянських інженерів із золотою медаллю. Отримав право продовжити навчання за кордоном. Відбув у Париж, де навчався в Сорбоні у 1904—1906 рр.. Повернувся до російської імперії та одружився. Розраховувати на допомогу родини батьків не міг, оскільки вона була багатодітною. Об’єднавшись з давнім приятелем, архітектором Миколаєм Васильєвим, розпочав участь в архітектурних конкурсах. Після перемоги на конкурсі Купецького банку переїхав до Харкова, де продовжив свою діяльність, звівши відомі прибуткові й компанійські будинки, зокрема «Будинок з фонтанами» на Римарській.

Микола Васильович Васильєв — російський та американський архітектор. Народився 1875 року в санкт-петербурзі, навчався в санкт-петербурзькому інституті цивільних інженерів. Після приходу радянської влади у 1918 році емігрував через Туреччину і Сербію до США. Працював в Америці, де став Головним архітектором Нью-Йорка.

Будинок для Міського Купецького банку вони виконали в стилі північного модерну у двох варіантах. Перший прикрашений двома щипцями, великими повторюваними вікнами й майже відсутньою ліпниною. Нагорі башта з куполом. Її плановане використання не зазначається. Загалом величезна будівля мала б нагадувати традиційну скандинавську архітектуру. Другий проєкт — саме той, який ми бачимо сьогодні, але трохи видозмінений. Тут використаний той же стиль, але будинок має більше деталей. Фасад прикрашений рустом з камінням, одним величезним щипцем, еркерами, 8 скульптурними й 4 плоскими атлантами, великою кількістю ліпнини. Навіс над входом у банк тримають цікаві химерні скульптури. 6-й поверх напівмансардний. Наріжну композицію будівлі підкреслює купол. Його варіації змінювалися декілька разів в ході проєктування та самого будівництва. Спочатку він мав бути схожим на купол з першого проєкту: невисокий з ребрами. Вже в ході спорудження будинку його замінили на простіший рівний конус, але врешті-решт звели у вигляді закругленого конуса з вікнами. Під час Другої світової війни він був зруйнований. Відновили його у схожій, але іншій 4-й варіації.

До речі, споруда могла мати не скандинавські, а українські мотиви. Третє місце посів проєкт техніка Д. Д. Смирнова з гаслом «Банчок» в стилі українського модерну. Цей стиль започаткований соавтором герба Української Народної Республіки (1917-1921), українським архітектором Василем Григоровичем Кричевським у 1903 році, коли він спроєктував будинок Полтавського губернського земства. У 1909 році з будівництвом селекційної станції на проспекті Героїв Харкова, цей стиль прийшов у наше місто. Український архітектурний модерн має ряд особливостей, які відрізняють його від модерну в інших країнах. Фасади будівель оздоблювали орнаментами, що нагадували народні вишивки, килими та різьблення. Використовувались традиційні українські форми, скошений дах і вікна, що нагадували за формами українські хати й дерев’яні церкви.

Зведення будівлі було непростим. «Будівництво міського купецького банку весь час переслідував якийсь злий рок (рок — доля - ред.)» — так писали у харківських газетах про спорудження банку. Риття котловану навесні 1910 року було доручено підряднику Маслову, який відразу був відсторонений через його несправність. Зведення споруди розпочалося в серпні, в цей же рік зведено всі шість поверхів із залізобетону Чорноморського Товариства. Це перша така будівля у Харкові, нині ж ця технологія застосовується для майже всіх будівель, Держпром теж залізобетонний. Відразу після цього було порушене питання про міцність стовпів та стін, яке вимагало спеціальних подальших досліджень, що дали відносно задовільні результати.

Восени 1910 року роботи зупинилися, а продовжилися лише у березні 1911. «Нескінченно довго продовжувалася кладка цегли», яка закінчилася лише у середині 1912. За договором з Чорноморським товариством, мурування повинно було бути зробленим через місяць після зведення стін, тобто 6 листопада 1910 року. Вони не вкладалися у строк майже на 2 роки. Водночас з’ясувалося, що 500 000 карбованців, які виділила Міська дума на будівництво, не вистачило. Потрібно було ще як мінімум 200 000, які вона неохоче асигнувала. Настил паркету та лінолеуму, облицювання та тиньк фасадів ще довше затримали будівництво величезної споруди.

Комісія з нагляду над будівництвом всіма силами намагалася прискорити зведення. З 27 лютого 1908 року було проведено 137 засідань. За цей час змінилося 3 керівники, а з 26 січня 1910 року це місце зайняв український та польський архітектор, губернський земський інженер і завідувач технічного відділу Міської управи, викладач ХПІ Здислав Юліанович Харманський. Він і довів будівництво до кінця.

Але перед цим, у грудні 1910 року містом пішли чутки про те, що будинок зводиться з бракованої цегли. Місцеві газети швидко підхопили новину, роздуваючи її все більше й більше. Терміново зразки цегли й бетону були відправлені у петербурзький технологічний інститут для досліджень та перевірки на міцність. 11 січня 1911 року вони були готові, але ще треба було дочекатися пересилки поштою на відстань майже 1 500 км. Правління банку не могло так довго чекати, вони спішно запросили результати в інституту за допомогою телеграфу. Відповідь, як вони заявили, так і не була отримана. А тим часом у харківських газетах «…чутки ростуть і множаться навколо справи зведення банківського дому…». Між архітекторами Васильєвим та Ржепішевським стався конфлікт, що також вилився у пресу. Нібито перший відсторонив О. Ржепішевського від робіт, позбавивши його довіреності компаньйона з будівництва. Той же заявив, що йому була видана інша.

У лютому стали відомі результати досліджень. 3-го числа Ржепішевський терміново повертається у Харків. Матеріал, наданий Чорноморським товариством для відправки в інститут, виявився незадовільної якості, а також не відповідав укладеному контракту. Замість металевих ящиків з піском, цеглу доставили у петербург у дерев’яних без піску. В дорозі матеріали промокли, однак дослідження все ж провели. Воно показало, що міцність відповідає нормі і є трикратною. Тобто вагу споруди треба збільшити у 3,5 раза для того, щоб вона завалилася.

На комісії з будівництва, очолюваної З. Ю. Харманським, було заслухано архітектора й представника Чорноморського товариства на теми виникнення у місті чуток про неякісне будівництво. Причиною таких пліток стали термічні шви. Вони застосовуються при залізобетонному будівництві як місце для розширення чи звуження залізобетону під час коливань температури. Взимку 1910-11 років каркас будівлі звузився через холод, а жителі міста сприйняли це за тріщини.

Комісія, заслухавши Ржепішевського, дійшла висновку, що матеріали Чорноморського товариства, все ж не задовольняють умови контракту на будівництво. Цегла мала коефіцієнт міцності 3,5, а в контракті зазначено 5. Ржепішевський також доповів, що цегла недостатньо обпечена та дає багато щебеню (кришиться).

Всеж влітку 1912 року роботи зі зведення були закінчені. Лише у грудні того ж року банк отримав меблі, виготовлені спеціально по ескізах архітектора Ржепішевського за 70 000 карбованців. Вони виконані в стилі важкого купецького ампіру, масивні й міцні. Вже у січні 1913 року приміщення були освячені й в них розпочало кипіти життя.

На верхніх поверхах і на даху планувалося відкрити ресторан з садами Семіраміди. Однак на це бракувало коштів. Замість цього в приміщеннях були встановлені буфети-автомати «Квісісана», де можна було отримати перекуси й напої, просто опустивши монету в приймач.

Центральну частину перших двох поверхів займав сам Купецький банк. В інших приміщеннях першого поверху знаходилися різні магазини. На другому — контори. Наприклад, будівельно-технічна контора інженерів Трескіна і Марголіна, заснована у 1895 році. Вони робили централізоване опалення (водяне, парове, повітряне та їх комбінації), центральну вентиляцію різних систем, постачання води й каналізацію у будинках, пральні, бані, холодильні пристрої й очисні споруди для стічних вод, проєктували будівлі.

В чотирьох верхніх поверхах розмістився готель «Асторія» на приблизно 100 кімнат, відкритий 17 березня 1913 року. Він був обладнаний за зразком закордонних готелей, мав 2 ліфти, повітряно-електричну вентиляцію, стильні та сучасні меблі, можливість телефонувати в інші міста і на рецепцію та багато того, чого не мали інші тогочасні готелі країни. Також там був свій ресторан з великою кухнею, винним льохом, електричною та біологічною станцією. Можна було замовити обід за 1 карбованець з пивом і за 1.25 з вином. Для зручності мешканців у готелі відкрита бібліотека, читальний зал, а також була послуга таксі.

У 1920-х роках банк, готель та інші установи, звичайно ж, закрила радянська влада. Під час захоплення міста червоною армією у 1943 році споруда сильно постраждала. Було зруйновано частину крила будівлі по Павлівському майдану, а також частину поверху разом з куполом.

У 1959 році Харківським інститутом «Воєнпроєкт» за проєктом Петра Юхимовича Шпари у співавторстві з В. Дюжих та керівника групи Євтушенка величезний будинок відновлено у первісному вигляді (крім купола, його відновили у значно спрощено).

1951 року в колишній «Асторії» відкрився музичний магазин «Мелодія», назва якого закарбувалася разом з будинком у пам’яті багатьох містян. У 2011 році музичний магазин з’їхав із будівлі. Нині в ньому розміщуються різні офіси й магазини. На жаль, не вдалося з’ясувати: чи збереглося хоч щось з первісного внутрішнього оздоблення.

Галерея

Купецький банк з будівництва Палацу Праці між 1914 та 1916 рр. Проєкт російського арх. Л. Сологуба, що зайняв на конкурсі 1-ше місце Проєкт архітекторів Ржепішевського та Васильєва, що зайняв друге місце та був реалізований Проєкт інжен. Д. Смирнова, що зайняв третє місце Проєкт будівлі, надрукований у газеті Будівництво залізобетонного каркаса. 1910 рік. Праворуч — кінний трамвай Листівка 1910-х років Харківські газети, що писали про нову будівлю Харківські газети, що писали про нову будівлю Харківські газети, що писали про нову будівлю Реклама готелю Асторія та купецького банку. 1910-ті Декоративні елементи фасаду Декоративні елементи фасаду Наслідки Другої світової війни, коли будівля була спалена Червоною армією при відступі з міста, а пізніше піддалася бомбардуванням Ліворуч від Палацу Праці видно спалену та напівзруйновану будівлю Наслідки бомбардувань Дворовий фасад

Джерела

Фото — Тітаренко Михайло, Fakel, V.Petrovich