Особняк Бекетових-Алчевських

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Жон Мироносиць, 10
Рік будівництва	1896—1897 роки, реконстр. 1920-ті рр.
Архітектор	Бекетов Олексій Миколайович
Стиль	неогрецький класицизм та ренесанс, давньоруський (інтер’єри), класицизм (інтер’єри)
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7086-Ха
Автентичні двері	Так; Всередині

Історія

Сучасна вулиця Жон Мироносиць утворилася в кінці XVIII — на початку XIX століття. Ця вулиця змінювала назву, мабуть, найбільшу кількість разів серед усіх вулиць міста. У різні часи вона іменувалася Куликівською, Старокладовищенським, Касперівським, Мироносицьким провулком, вулицею Свідомості, Раднаркомівською, у часи німецької окупації стала знову Мироносицьким провулком, а потім — Раднаркомівською. У 2015 році їй повернуто назву Жон Мироносиць, за церквою, що розташовувалася у сквері Перемоги до 1930-х років.

У 1891-1893 роках у ще Касперівському провулку за проєктом відомого харківського архітектора Олексія Миколайовича Бекетова будується неоренесансний особняк, що нагадує італійські вілли. Призначався він для сім’ї заможних українських меценатів, промисловців, просвітників Алчевських. Тут проживали й промисловець, банкір, громадський діяч Олексій Кирилович, і його дружина, педагогиня, організаторка народної освіти, меценатка, письменниця Христина Данилівна, і їхні діти: композитор, педагог-вокаліст Григорій Олексійович, співак, громадський діяч організатор, голова українського літературно-мистецького товариства «Кобзар» Іван Олексійович, письменниця, драматургиня, прозаїк, поетеса та учителька Христина Олексіївна, художниця, педагогиня⁣, громадська діячка Ганна Олексіївна, педагог, просвітник, юрист, викладач, театральний критик Микола Олексійович.

У дворі цього будинку наприкінці 1900 року Алчевськими було встановлено перший в Україні пам’ятник Тарасові Шевченку, авторства Володимира Олександровича Беклемішева. Нині цей пам’ятник знаходиться у музеї Шевченка в Києві. А на розі з Чернишевською Христина Алчевська відкрила свою недільну школу.

17 вересня 1889 Ганна Олексіївна Алчевська у Свято-Антоніївській церкві Харківського Імператорського університету (вулиця Університетська, 25) обвінчалася з талановитим архітектором Олексієм Миколайовичем Бекетовим.

Подружжя купує земельну ділянку на вулиці Жон Мироносиць навпроти будинку Алчевських, і у 1896-1897 роках за проєктом Олексія Бекетова зводиться витончений особняк у поєднанні грецького класицизму, еллінізму й ренесансу з великою лоджією з каріатидами, яка була втрачена у 1920-х під час її перебудови у кімнату. Перший поверх прикрашений чотирма барельєфами уздовж всього фасаду: на першому зображені діти-художники, на другому — діти-скульптори, на третьому — діти-будівельники, а на найбільшому четвертому — діти на морі. Морську тематику можна зустріти й на другому особняку Бекетова на вулиці Дарвіна, 37, який прикрашений химерними рибами та барельєфом з русалками, богами й тризубом. Над входом великий карниз з акротеріями і візерунками, який підтримують два кронштейни. Між ними площина, що, ймовірно, призначалася для написання адреси чи ім’я власника будівлі. До 2024 року там був напис російською «А.Н. Бекетов» (напис сучасний, бо в кінці прізвища до революції мав би писатись «ъ»). У 2024 році напис замінено спеціальною табличкою з написом «О.М. Бекетов». Варто зазначити, що будинок на момент проживання у ньому сім’ї Бекетових-Алчевських належав не архітектору, а його дружині Ганні Олексіївні Алчевській.

Між вікнами другого поверху розташувалися колони з пишними капітелями композитного ордера. Над вікнами з простими наличниками, прикрашені квітами й листвою, фронтони з маскаронами левів, що гарчать. На фризі, декорованому квітами й акантом, знову можна побачити морську тематику — тих самих химерних риб, що й на Дарвіна, 37, але трохи менших. Їх голова схожа на голову дельфіна, а хвіст складається з трьох листочків. Над центральним входом — каріатида у вінку, вище напис римськими цифрами «MDCCCXCVII», рік завершення будівництва (1897). Увінчує це все фронтон з акротерієм. Навколо будинку розміщується сад, в який веде велика тераса. У дворі росте 200-річний дуб, від 3 грудня 1984 року він є ботанічною пам’яткою природи місцевого значення. З боку майдану в будинку є затишний округлий балкон з цікавим оформленням та елегантною кованою огорожею.

Цікаво, що над частиною фасаду та інтер’єру працював учень Бекетова, український художник, архітектор, графік, засновник української професійної університетської архітектурної та художньої освіт, один з засновників українського архітектурного модерну, автор герба УНР Василь Григорович Кричевський.

Інтер’єр будинку Бекетова — один з найкраще збережених у Харкові. Головна зала багато оздоблена ліпниною, на стелі два маскарони, ліпнина і великий розпис авторства українського художника-реставратора з Богодухова, випускника школи Раєвської-Іванової Миколи Митрофановича Уварова. Зберігся камін з ліпним декоруванням. В кабінеті архітектора — дерев’яна розмальована кесонна стеля. На другий поверх ведуть сходи з поручнями із червоного дерева. У вікні великий вітраж «Муза архітектури», виготовлений за ескізами Бекетова у Німеччині та реставрований у 1969 харківськими художниками А. Проніним та Г. Тищенко. На жаль, він був знищений вибухом російської ракети у 2022 році. На вітражі була зображена жінка муза архітектури у червоному вбранні між листя аканта, вище напис «SALVE» (Вітаю, латинська) і герб з переплетінням букв Б і А (Бекетов — Алчевська). В коридорах на стінах пілястри й ліпнина. Особливої уваги заслуговує і трапезна, виконана у давньоруському стилі з дзеркальними склепіннями. Стіни й стелі прикрашені розписами за ескізами Михайла Родіоновича Пестрикова.

Сучасники описували будинок Бекетова так: «… приватні будинки, зведені Бекетовим за фасадами вельми витончені… Будинок самого зодчого являє собою чарівну грецьку віллу часів Перікла. Хотілося б, щоб наше місто мало більше таких будівель…» (В.П. Карпов, 1898).

Прожили Бекетови в цьому будинку не довго. 7 травня 1901 року Олексій Кирилович Алчевський трагічно помер під потягом на Варшавському вокзалі у Санкт-Петербурзі. Поховали мецената у Харкові на Івано-Усікновенському цвинтарі, де спочивають найпочесніші харківці (кладовище знесене разом з могилою Алчевського за наказом харківської влади у 1970-х). Після смерті промисловця у сім’ї Алчевський-Бекетових настала криза. Їм довелося продати власні будинки. Зокрема разом з бюстом Шевченка, який повернувся у сім’ю десь після 1903 року, а 1932 Микола Алчевський передав його картинній галереї у Києві.

Бекетов звів для сім’ї новий будинок на дешевшій землі вкінці вулиці Дарвіна. Там Бекетови проживають і досі. А новими власниками садиби на вулиці Жон Мироносиць стала сім’я Приходькових: присяжних повірений, товариш голови харківського окружного суду Костянтин Павлович, його діти: Варвара Єлизавета й Сергій.

У 1916 році Костянтин Павлович Приходьков продає будинок Південно-Руському Автомобільному Клубу, який засновано 29 серпня 1911 року у Харкові. Клуб, який також мав резиденції на вулиці Гоголя, 4 та на дачі «Роща Помірки», проводив тут зібрання. Припинив існування в 1919 році.

Після революції будинок був націоналізований. Лоджія з каріатидами була перебудована у 1920-ті роки без згоди з архітектором. З ініціативи Всеукраїнського комітету сприяння вченим в 1924 році в Харкові був заснований Будинок вчених, який 1934 року переміщений у колишній особняк Бекетова, де він працює й досі.

В березні 2022 року росія завдала ракетного удару поруч з будівлею. В результаті було вибито автентичні вікна, знищено унікальний вітраж «Муза архітектури», пошкоджено стіни, через що пішла тріщинами ліпнина. Допомогу в консервації будівлі зокрема надала норвезька організація «Støtt Ukraina». У червні 2023 року вцілілі автентичні дерев’яні вікна були замінені на пластикові. Чи зберегли рами для подальшого відновлення - не відомо. В ніч на 31 грудня 2023 року будинок повторно постраждав від російського обстрілу. Знову вибито вікна, розширилися старі та утворилися нові тріщини.

З біографії Бекетова та Алчевської: Олексій Миколайович Бекетов народився 19 лютого (3 березня) 1862 року в Харкові в сім’ї Миколи Миколайовича Бекетова — засновника фізико-хімічної науки, академіка, професора Харківського університету.

У Харкові закінчив Перше реальне училище, де малюнок і живопис викладав учень Карла Брюллова — Дмитро Безперчий, а також приватну художню школу М. Д. Раєвської-Іванової.

Навчався в Петербурзькій академії мистецтв, яку закінчив 1885 року. В березні 1894 Олексій Миколайович Бекетов за представництвом Імператорської академії мистецтв став академіком архітектури за виконану їм роботу на тему «Проєкт публічної бібліотеки для столиці», що складався з 7 великих креслень бібліотеки, розрахованої на зберігання понад півтора мільйона примірників.

У Харкові збудував понад 40 громадських і житлових споруд: будинки юридичного інституту (1892), корпуси сільськогосподарського інституту (1907—1912), банку (1932), особняки відомих харківців, Церква Різдва Богородиці (1896—1912, зр.) та інші. За проєктами Бекетова будували також у містах Новочеркаську (будинок палати судових встановлень, 1909 рік), Катеринославі, Ростові-на-Дону, Києві (будинок на вулиці Грушевського, 9, 1934 рік), Сімферополі. Працював і як художник, писав пейзажі Криму. У 1905—1907 у співавторстві зі скульптором І. Андреолетті створив пам’ятник В. Н. Каразіну, який зараз розташований біля входу до Харківського університету ім. В. Н. Каразіна.

Від 1898 — професор Харківського технологічного інституту (згодом, з 1930 — Харківського будівельного інституту). Серед учнів — архітектори О. Душкін, О. Касьянов, В. Кричевський, О. Тацій.

Ганна Олексіївна Алчевська народилась у Харкові у 1868 році, старша дочка Олексія та Христини Алчевських. Закінчила Харківську художню школу. Мала талант у живописі, з відзнакою закінчила харківську Маріїнську жіночу гімназію. Художню майстерність також підвищувала у школі живопису Марії Раєвської-Іванової. Раєвська-Іванова М.Д. зверталася до багатого досвіду і педагогічного таланту Безперчого Д.І. , запрошуючи свого часу учня Брюллова Карла до створення статуту Харківської міської школи малювання. Г.О.Алчевська (Бекетова) та її чоловік здійснювали фінансову допомогу цій художній школі. Згодом О.М. Бекетов безплатно викладав у школі теорію архітектурної майстерності.

Разом із матір’ю брала участь у роботі Харківського товариства поширення у народі грамотності у народі. Вчителювала у Харківській жіночій недільній школі своєї матері, відомої просвітниці.

Щасливо прожила з Олексієм Бекетовим у шлюбі 42 роки, народила 4 дітей. Протягом багатьох років виконувала обов’язки секретарки архітектора.

Померла в Алушті 5 серпня 1931 року. Похована на старовинному кладовищі цього міста біля гори Демерджі. Олексій Миколайович Бекетов помер через місяць після початку нацистської окупації Харкова, 23 листопада 1941 року. Його спочатку поховали на 1-му міському кладовищі (колишнє Івано-Усікновенське), а при його знищенні перепоховали на 13-му. Його могила є пам’яткою історії національного значення. Садиба Бекетова в Алушті (АР Крим, Україна) нині окупована росією, як і населений пункт, де похована його дружина. Спадкоємці Бекетова досі проживають у Харкові.