Собор Успіння Пресвятої Діви Марії

Характеристика	Опис
Адреса	вулиця Гоголя 4
Рік будівництва	1887—1892 роки, рек. 1950-ті, відновл. 2000-ні
Архітектор	Михаловський Болеслав Георгійович
Стиль	неоготика
Охоронний статус	Пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення №7047-Ха
Автентичні двері	Невідомо

Історія

У ХІХ столітті Харків почав зростати як промислове місто. Сюди з’їжджалися іноземні торговці, викладачі, підприємці тощо, серед яких значною часткою були німці й французи. До 1830-х років римо-католики Харкова проводили свої богослужіння у будівлі Харківського університету.

1832 року було побудовано новий храм за проєктом архітектора Верещинського, що розташовувався на розі вулиці Гоголя і провулка Мар’яненка. А навпроти за проєктом архітектора Андрія Андрійовича Тона реконструйовано будинок настоятеля. На жаль, храм не вистояв під час Другої світової війни, а на його місці у 1950-х зведено житловий будинок у стилі радянського неокласицизму.

Будинок настоятеля дожив до сучасності, однак був незаконно перебудований у 2020 році. Ця перебудова значно спотворила оригінальний вигляд класичної будівлі, було знищено багато архітектурних деталей.

Сучасний Собор Успіння Пресвятої Діви Марії зведено трохи далі від першого. Він побудований у 1887—1892 роках за проєктом харківського міського інженера Болеслава Георгійовича Михайловського.

Будівля нового собору прямокутна, базилікальна, виконана у неоготичному стилі, має декілька невеликих шпилів та високу дзвіницю. Під дзвіницею розташовано вхід, вище напис латинською «DEO OMNIPOTENTI», що у перекладі означає «Бог всемогутній». Над написом розташоване кругле вікно, а над вікном ще один напис «MDCCCXCI-MMIV». На вершині дзвіниці — шпиль.

26 липня 1892 року собор був освячений єпископом Франциском Симоном. Храм розвивається, займається благодійністю допоки у 1938 році радянська влада не розстріляла настоятеля Вірменської католицької громади Карапета Еганяна, а у 1940 році храм закрили.

Під час німецької окупації у соборі відновили богослужіння. З 1945 року у будівлі розташовано кінотеатр та проведено реконструкцію всередині: храм розділено на два поверхи. Після закінчення радянської окупації міста у храмі відновилися богослужіння. У 2000-х відновлено шпиль дзвіниці, збудовано резиденцію єпископа. Під час російсько-української війни храм займається благодійністю.

Галерея

Джерела

Фото — Тітаренко Михайло